"Бабусі пригощали помідорами й абрикосами, бо знали, що зірка"

 

21 липня на столичному Берковецькому цвинтарі поховали актора 42-річного Віталія Лінецького. Минулої п'ятниці його знайшли мертвим у підземному переході по вул. Олени Теліги у Києві. Він спускався сходами, впав і вдарився головою.

— У той вечір чекали Віталія на зйомки, — розповідає актриса Леся Самаєва, 39 років. Біля столичного театру драми та комедії на Лівому березі, де актор працював останні 20 років. Прийшла попрощатися з Лінецьким. — Разом знімалися у фільмі "Преступление в фокусе" режисера Анатолія Григор'єва. Віталік грав слідчого — гарного й розумного чоловіка. Він розкручує заплутаний клубок злочинів й усіх виводить на чисту воду. У п'ятницю мали знімати хепі-енд. Кілька годин чекали Віталіка, а його не було. Дзвонили на мобільний, та він не відповідав. Епізод таки зняли. Сценарій переробили — в останній момент герой Лінецького не приїжджає. Тоді припустити не могли, що Віталія вже немає серед живих.

Він був дуже різносторонньою людиною, — по щоках Лесі починають текти сльози. Вона витирає їх рукою. — Коли ще були зовсім молодими, разом із дружиною Наталею часто запрошували гостей. У їхній квартирі грали у "Бабу куцю". Бігали по тісному коридору, ховалися у ванній. Було весело, Віталік постійно сміявся. Але в той же час він був дуже глибоким, любив занурюватися в себе.

Із театру виходить актриса 40-річна Юлія Волочкова. Підходить до Лесі. Обіймає й цілує у щоку.

— Это невозможно, — каже. — Все плачут, все истерят. Внутри находиться крайне тяжело. Я сама до сих пор в его смерть поверить не могу.

О пів на першу до театру вишиковується черга. Щоб зайти всередину, люди стоять під сонцем по півгодини.

— Постійно ходила в театр на вистави з Лінець­ким, — на сходах перед театром обмахується віялом 40-річна Галина Свєтлова із Вишгорода на Київщині. — Усі вони були сумними і трагічними. Востаннє приходила на виставу "Немного вина, или 70 оборотов". Під час показу Лінецький возив по залу візочок, як у ресторані. А на ньому — багато пластикових рюмочок із вином. Підходив до кожного глядача, простягав вино і питав: немного вина? Вино з його рук було дуже смачним.

Труна з тілом небіжчика стоїть у холі театру. Телеведучий 43-річний Петро Мага кладе букет синіх гладіолусів. Кілька хвилин мовчки стоїть перед труною.

— Разом із Віталієм вчилися в університеті, але в різних майстернях, — розповідає. — Він дуже любив футбол. Коли зустрічалися, постійно тримав у руках газету "Команда" або "Про футбол". Часто разом грали у футбол. Навіть під час гри Віталік був актором. Коли хтось його перечіплював і він падав, удавав, що вмер. А тоді підводився і голосно сміявся. Якось під час навчання весь його курс пішов пити пиво і прогуляли якусь пару. Коли повернулися на заняття, їхній майстер сказав: "Боже, такі лоби здоровенні! І як вам не соромно? Ну, я розумію, Лінецький і Цивінський. Так вони ж ще діти. А ви куди?". Лінецький і Цивінський (актор, ре­жисер Володимир Цивінський. — "ГПУ") були улюбленцями викладачів.

— Останні шість років ми з Віталієм були сусідами, — розповідає співачка 44-річна Марія Бурмака. — Я жила в четвертому під'їзді, а він — у другому. Бачила, як робив якісь побутові речі: ставив машину, у бабусь купував овочі та фрукти. Вони часто просто так пригощали його помідорами й абрикосами, бо знали, що Віталік — зірка. Він був тонкою людиною, відчував черствість і жорстокість світу.

Віталій Лінецький двічі розлучений. У першому шлюбі з актрисою театру "Браво" Ната­лією Попович, 42 роки, у Лінецького народився син Максим. Зараз йому 23 роки. У другому шлюбі дітей не мав.

— У них с Наташей был очень ранний брак, — розповідає актор Дмитро Ляленков, 48 років. — Знали друг друга еще детьми, вместе учились в школе. Даже после развода они остались родными людьми. С уст Виталия никогда ни одного плохого слова не слышал о Наташе. Сын удался в отца. Похож на него повадками и выражением глаз. Виталию всегда не хватало общения с сыном. Он постоянно чувствовал себя неправильным отцом, как и много других артистов. Из нашего поколения Виталий был самым выразительным, смешным, мудрым, изящным и талантливым. Его мудрость во всем проявлялась. Он не спешил принимать решения. Был вдумчивым, неторопливым. Жизнь его устремлениям не соответствовала. Он был гораздо чище, правильнее и положительнее всего, что его окружало. Эта неудовлетворенность ему болела.

Прощання триває 2 год. Коли труну виносять на вулицю і ставлять у катафалк, присутні аплодують 10 хв.

Зіграв 65 ролей

Віталій Лінецький народився в Івано-Франківську. Закінчив столичний Університет кіно, театру і телебачення ім. Карпенка-Карого. У кіно дебютував 1992-го. Впізнавати на вулицях його почали після ролі генія-програміста Олега Пожарського в першому українському серіалі "День народження Буржуя". Фільми з Лінецьким "Той, хто пройшов крізь вогонь" Михайла Іллєнка, "Будинок з башточкою" Єви Нейман, "Вічне повернення" Кіри Муратової перемагали на міжнародних кінофестивалях. Актор виконав понад 65 ролей у російських і українських серіалах та фільмах.

— Актора можна купити. Якось треба годувати сім'ю, жити. І жити хочеться все краще і краще. Чесно сказати, я ні від однієї ролі в кіно ще не відмовився. Було — розмірковував, але все одно працював, — казав про себе.

Останньою роботою стала головна роль письменника-мандрівника у спектаклі Дмитра Богомазова "Кепка з карасями". Її поставили в Театрі на Лівому березі.

×