"Я вже тричі була замужем. Часто хворіла, п'ять років лікувалась від безпліддя. — зізнається 39-річна Марина Анатоліївна з Рівненщини. — Коли народився син, чоловік почав пити. Мусили розлучитися. Я мала нервовий зрив. Коли женилась вдруге, життя ніби почало налагоджуватися. Продала малосімейку, купила будинок. Але господарство у нас не велося. Сусіди казали, що попередня власниця була відьмою і племінниця її тут повісилась. Потім посипались біда за бідою. Чоловік помер влітку від запалення легень, хоч температура воздуха була плюс 30 градусів. Поки я робила на двох роботах, старший син попав у погану компанію, мусила викупляти з міліції. Менший підпалив солому. Згорів хлів, вся худоба і частина будинку. Рідні допомогли відбудуватися. Почала шукати чоловіка через газету. Один знайшовся. Спочатку не пив, не курив. Розписались, я завагітніла, а за дві неділі до родів він зібрав речі і кудись поїхав. Більше його не бачила. Дитина була важка, 4900. Кесарів розтин мені не зробили. Малого майже вичавили з мене. На 65 днів сина поклали в реанімацію і дали інвалідність. Синочка Богуслава за моєю заявою перевели у будинок маляти. Дитина дуже хвора. Була в місцевого екстрасенса. Він радить нам переїхати в інший будинок жити. Але поки що це нереально".
Листи коментує столичний біоенергетик Мирослав Олійник. Запалює товсту жовту свічку. Читає молитву, долонями сканує фотографії Марини Анатоліївни та її синів. Найдовше молиться над знімком новонародженого Богуслава. Дитина лежить у колисці, усміхається.
— Скоро ви вчетверте вийдете заміж, — прогнозує біоенергетик. — Старший син до 20 років буде створювати багато проблем. Навчання покине, кілька разів потраплятиме в міліцію. Захоче переїхати на роботу до столиці. Не тримайте його. У рідному місті компанія вплутуватиме хлопця в усі можливі неприємності. Найменшого сина у 2 роки ви заберете додому. Можете залишитись без роботи. Але це єдиний шанс присвятити себе дитині, поставити сина на ноги.
"Племінниця присилає нам СМС із того світу, — розповідає 49-річна Олена Валентинівна з Черкащини. — Її телефон зник після похорону. Не знаємо, хто його взяв, але через три дні її матері прийшло перше повідомлення: "Люблю вас. Извените". Ховали Настю в білій сукні, але без фати. Сестра забігалась, ніхто не порадив їй купити фату, тому одягли білу хустку. До дев'яти днів ніхто есемесок не слав, але сестрі приснилось, що донька просить у неї фату. Валя у неї питає: "А як тобі фату передати?". А покійна Настя каже: "Через тьотю Катю". То наша сусідка. Вранці поставали хазяйство порати, а біля сусідського подвір'я стоїть "швидка". Була баба повна сил. Удень ще картоплю копала, а вночі померла від інфаркту. Через день поховали. Валя попросила в родичів, щоб їй у гроб фату поклали. На дев'ять днів, поки ми вернулися з церкви, Валі прийшла есемеска з номера Насті: "Спасибо". Писали заяву в міліцію. Думали, хтось придурюється. Але коли на телефон дзвоню, номер відключений. Ми втратили спокій".
— Зараз часто покійним кладуть у труну їхні мобільні телефони, улюблені речі та одяг. Звісно, зв'язок з тим світом є. Найчастіше повідомлення від небіжчиків отримуємо уві сні. Вони можуть щось просити, від чогось застерігати. Племінниця не може спілкуватися з вами через СМС-повідомлення. Швидше за все, хтось із родичів забрав телефон і зараз намагається полякати вас. Часто покійні діти просять батьків передати їм на той світ іграшки або улюблені речі. Ігнорувати такі прохання не варто. Вони можуть обернутися хворобою або навіть смертю.
3 
1
Коментарі
4