понеділок, 11 грудня 2006 16:41

Баба Галя живе сама у лісі

Автор: фото: Олексій КЕРМАН
  Галина Ковальчук — єдина мешканка хутора Загайполе. Тримає індиків, гусей, курей і четверо псів
Галина Ковальчук — єдина мешканка хутора Загайполе. Тримає індиків, гусей, курей і четверо псів

Галина Ковальчук, 76 років, усе життя прожила без газу та електрики. На хуторі Загайполе, що в Липовецькому районі на Вінниччині, їх ніколи не було. Торік померла її єдина сусідка, баба Марія. Відтоді Галина Ковальчук живе на покинутому хуторі сама. Довкола її хати — дрімучий ліс.

До хатини, над якою в"ється димок, не підпускають троє цуценят і рудий дорослий пес.

— Хто ви? Навіщо я вам здалася? — непокоїться бабуся.

Розповідає, що влітку приїхали до неї начальники. Походили лісом та й поїхали.

— Янукович перед президентськими виборами приїжджав у Турбів. Дай, думаю, піду на нього подивлюсь. Як була в цій куртці, — мацає стареньку болоньєву одежину, — та в сапожках резинових, так і пішла. А тоді така пилюка була. От і прийшла в центр грязнюча. Янукович як побачив мене, то аж зупинився. Каже: "Ви, напевно, щось мені хочете сказати". А я з переляку розгубилася, та про все і забула.

Хвалиться, що тримає 16 курей, 8 індиків, 5 гусей.

— Гуси старі вже, як я. Ходять собі по двору, я їх не трогаю.

Каже, що хутір Загайполе в турбівському лісі заклали сто років тому.

— Збудували 16 хат, — розповідає. — Під час колективізації хутір поділили наполовину: праву віддали колгоспу, всіх людей переселили, а їхні хати знесли. Другої частини не чіпали.

Про колишній хутір тепер нагадує одна мазанка та де-не-де рештки прогнилих воріт. Бабуся каже, що Загайполе опустіло років 10 тому. Відтоді тут вони із сусідкою жили вдвох.

Поштарка боїться сюди йти, у неї ж повна сумка грошей

Єдина донька баби Галини, 49-річна Ніна, живе у Вінниці.

— Виховувала її сама, — згадує. — Із чоловіком прожила три роки, а потім розійшлися. Дочка привезе хліба та до хліба і поїде додому. Більше нікого не маю.

Бабі Галині пропонували переселитися до селища Турбів.

— Ну, видали мені квартиру, — жаліється. — Так вона ж без вікон, без дверей, підлоги немає. Це ж які гроші на ремонт треба.

— Не страшно вам у лісі? — запитую.

— А кого боятися? Цей дім мені в спадщину від батька залишився, — витирає очі стареньким носовичком. — Я ж і ліс цей своїми руками висівала. Вовки тут не живуть. Красти в мене нічого. Правда, якось залізли хлопці з села, забрали тазіка, в якому стірала. Дільничний сказав, що мало доказів, щоб відкрити проти них справу.

Галина Ковальчук отримує 380 грн пенсії, по які ходить до Турбова.

— Поштарка боїться сюди йти, у неї ж повна сумка грошей, — пояснює.

Четверо псів ані на крок не відходять від своєї господині.

— Був у мене лиш цей рижий Рекс, а тепер ціла зграя: Барсік, Топа і Мусік. Півроку тому підкинули їх у мішку манюньких. Молоко з центру мусила носити, щоб виходити. А місяць тому мене машина збила. Якраз збиралася на велосипеді повертати, як той "жигуль" мені на плечі виїхав. Ласка Божа, що жива залишилася і не поламалася. Водій дав 160 гривень, на цьому і розійшлися.

Цікавлюся, як минає її день у лісі.

— Нарубаю дров, затоплю грубку, прийму ліки, відпочину. Якщо дорога нормальна, то переїду в Турбів на велосипеді, куплю два буханці. Їх мені вистачає на два тижні. Зима ще дозволяє їздити, бо в обидва кінці пішки три години йти.

30 років Галина Ковальчук працювала на Турбівському цукрозаводі.

— Ноги скалічила, Голодомор пережила, війну, — розповідає, важко видихаючи повітря з грудей. — Як молода була, на хуторі багато людей жило. І колядували, і щедрували. А зараз для мене всі свята, як звичайний день. Така, доця, зараз епоха времені. До дочки на Новий рік не поїду. До знайомих не піду, а вони до мене тим більш. Спати ляжу.

1930, 28 серпня — Галина Тишківська народилася на хуторі Загайполе Липовецького району на Вінниччині
1955 — пішла працювати на Турбівський цукрозавод
1956 — одружилася з Юхимом Ковальчуком
1957 — народилася донька Ніна
1958 — розлучилася із чоловіком
1960 — батько Іван Тишківський збудував хату, в якій зараз живе Галина Іванівна
1985 — отримала медаль ударника праці
2005 — померла єдина сусідка — Марія, що залишалася з бабою Галею на хуторі Загайполе

Зараз ви читаєте новину «Баба Галя живе сама у лісі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути