32-річний японський кондитер Аріма Рютаро їде найменшою у світі вантажівкою із Франції до Японії. У дорозі він уже четвертий місяць, подолав 34 тис. км, попереду ще 15 тис.
Темно-зелена триколісна машина Аріми Рютаро стоїть перед готелем "Братислава" в Києві. Японець зупинився тут на тиждень. Він виходить з готелю у смугастій сорочці і джинсах. На голові — чорний картуз.
— Я мріяв поїхати туди, де не їздять японці, — розповідає чоловік. — Подорож обійдеться у 25 тисяч доларів.
В Японії Рютаро вчився в університеті біотехнології. Але хотів бути кондитером. Через Інтернет знайшов роботу в кондитерській у Франції, там працював кілька років. Тепер повертається додому.
— Літаком було б дешевше. Але стільки цікавого не побачиш, — сміється японець.
Триколісну вантажівку APE50 — "Бджілку" — компанії "Psaggo", Аріма придбав у Італії за 3800 євро. Позаду на машині номерні знаки "КОМІ 314".
— Італійці їздять на невеличких машинках. Я подумав, що така згодиться і для моєї подорожі. Але перевозити авто з Італії до Франції важко. Між цими країнами — високі Альпи, потрібно їхати через тунелі. Моя машина — повільна, нею складно керувати в тунелях.
Вантажівка розганяється до 40 км на годину, а вгору їде не більше ніж 15 км/год. Водій говорить японською, французькою й трохи англійською. Коли розуміє питання, ствердно киває головою й каже японською "Хай".
— У Німеччині мене зупинила міліція, бо повільно їхав, — загладжує назад пряме чорне волосся. — Там не можна їхати менш ніж 40 кілометрів на годину, а я їхав 12, бо був дощ. Мене забрали у відділок. Там поліцейські пригостили кавою, а тоді ми пішли до ресторану випити віскі.
На кабіні триколісного автомобіля Аріми Рютаро прикріплені троє запасних коліс та сонячна батарея, яка заряджає акумулятор. Рютаро має розбірний намет. У ньому ночує. Ще в чоловіка є велосипед. Ним він користується, коли ламається авто й треба їхати по допомогу. На 100 км витрачає 6 л бензину.
— У Швеції зламався двигун. Я зупинився біля поля для гольфу і подзвонив у майстерню. У них не було запчастин до мого авто, замовляли аж із Стокгольма. Чекати довелося тиждень. Жив біля майстерні в наметі. За двигун заплатив 400 доларів.
Цигарки роздає митникам. Сам не палить
У пластмасовому ящику Аріма Рютаро має каструлі та маленьку газову плитку. На ній японець готує їсти.
— Найбільше люблю спагеті. Раз спробував смажити м"ясо, але це довго, — розповідає мандрівник. — На кораблі на Дніпрі їв борщ. Супер! Ціни в Україні на харчі нижчі, ніж у Європі. У Києві я й горілку пробував, але найбільше смакувало тутешнє червоне вино.
Рютаро каже, що українці йому подобаються.
— Вони доброзичливі й швидко ремонтують мою вантажівку. А на заправках спочатку платиш гроші, а потім наливають бензин, — дивується Аріма. — У Франції навпаки, то я завжди боявся, щоб вистачило грошей.
Водій сідає за кермо від мотоцикла. У дверях його автомобіля стирчать мапи й атласи Європи японською мовою. Російськомовний атлас "От Балтики до Тихого океана" японцеві подарував Олексій Танасієнко. Він голова українського фонду "Мрії здійснюються". Із Рютаро Танасієнко познайомився в Інтернеті й запросив його до України.
Японець проїхав 34 країни.
— Під"їжджаю до митниці й кажу, що я турист, — Аріма витягає з сумки на поясі паспорт. У ньому — багато штампів. У сумці є пачка польських цигарок. Пояснює, що їх роздає митникам, коли чіпляються до нього. Сам не палить.
Рютаро не одружений. Удома на нього чекають батьки та молодша сестра.
— Коли я сказав, що вирушаю у подорож, вони злякалися, але потім змирилися, — розповідає чоловік.
Аріма Рютаро говорить, що йому сподобалися дівчата в Україні, Норвегії й Болгарії. Але мандрівник ні з ким не познайомився.
4 
1
Коментарі