"Толік застудив вухо й пішов до лікаря. Але больнічний не взяв. Сказав, що перед Новим роком треба гроші. Ми кредитів набрали. Якби пішов на больнічний, був би живий", — згадує 29-річна Ірина Білоусова. Її чоловік Анатолій загинув від вибуху газу 19 листопада на шахті ім. Засядька в Донецьку.

Жінка невисока, худа. На голові — чорна пов"язка.

Поминальний обід родина шахтаря влаштувала в кафе "Десяточка". На нього прийшли близькі та сусіди Анатолія. Два столи накрили для колег загиблого. Шахтарі мовчки пом"янули товариша й пішли першими.

— У неділю вранці хотіли з Толіком піти на базар купити зимову шапку, — плаче Ірина. — Зранку подзвонила по мобільнику, а він не відповідає. Я працюю продавщицею в магазині "Амстор". Близько другої години підходить до мене бригадир Ігор. Каже, на шахті аварія. З двоюрідною сестрою Анжелою поїхали туди. Сестра списки загиблих спиною затуляє, а я бачу, що Толік там іде другим.

Ірина розповідає, що чоловік був хорошим господарем.

— Толік був трудоголиком. Усі — у відпустку, а він — підробляти на стройку. Хотів побудувати балкон через усю квартиру. Ремонт затіяв, але не встиг закінчити.

Жінка запрошує до квартири на 1-му поверсі хрущовки. В обшарпаному під"ізді самі нові двері. Їх поставив Анатолій. У квартирі холодно.

— Кухня маленька. Толік хотів зробити арку в залу, аби було просторіше, — показує житло Ірина.

В одній із кімнат білими простирадлами запнуті шафа і двоспальне ліжко.

— Мама, зніми те біле, — просить 7-річний син Олексій. — Не хочу, щоб воно висіло.

— Зараз, синочку, — починає плакати жінка. Пояснює, що дзеркало в шафі та ліжко мають бути запнутими після похорону до наступного дня.

У неділю хотіли з Толіком піти на базар купити зимову шапку

Сусідка Антоніна Єфремова, 49 років, говорить, що загиблий товаришував із її сином Геннадієм.

— Гена працює на шахті Засядька у військовій рятувальній частині. У ніч на неділю 19 листопада вони поїхали на роботу разом. А тоді розійшлися по участках. Гена прийшов із роботи і плаче, — втирає сльози Антоніна. — Сів біля дверей і каже: "Мама, був у мене друг, тепер немає".

На поминки Геннадій не прийшов, бо не відпустили з роботи.

У шахті імені Засядька досі гасять пожежу. На поверхню ще не підняли тіла 12 шахтарів. Члени урядової комісії кажуть, що загинуло 100 гірників, а люди — що 107.

У морзі Анатолія Білоусова рідні впізнали за великим татуюванням на плечі. Тіло було сильно понівечене. Ховали в закритій труні. Похорон оплатила адміністрація шахти. Білоусов пропрацював на ній два місяці.

— На Засядька йому пообіцяли до чотирьох тисяч зарплати. Узяв у кредит для сина комп"ютерний стіл, — розповідає дружина Ірина. — Збирався купити Альоші комп"ютер. Для сім"ї нічого не жалів. Нову газову плиту взяв для мене за три тисячі гривень.

З рідних Анатолія на поминки прийшла старша на 9 років сестра Інна Остапчук.

— Наша матір Ольга померла три роки тому. Тоді ж умер батько Віктор, він працював таксистом. Його не стало 17 листопада, а Толік загинув 18-го, — згадує Інна.

2004-го пішла з життя їхня сестра Лариса, яка часто хворіла. У неї лишився син Сергій, якому нині 14 років. Інна оформила над ним опіку. У сім"ї часто згадують і старшого брата, Олександра, який пропав безвісти:

— Саша поїхав лікуватися в Дніпропетровськ. Лишився там, перестав дзвонити, писати. Досі про нього нічого невідомо, — схлипує Лариса.

Сестра каже, що Анатолій хотів учитися. Але батьки не могли дати дітям освіту.

— Думав побудувати власний будинок. Усе Ірочку підбивав, давай, каже, здамо квартиру на два роки, а самі переб"ємося. Зате почнемо строїтися. Навіть план будинку зробив, на два поверхи. У нього там був великий хол і дві спальні.

1977, 5 квітня — Анатолій Білоусов народився у Донецьку
1999 — одружився з продавчинею Іриною
2000 — з"явився на світ син Олексій
2004, 17 листопада — помер батько Віктор
2007, вересень — працює на шахті імені Засядька;
19 листопада — загинув від вибуху газу

×