Пише вам Аксентюк Людмила Василівна, 25 лютого мені буде 48 років. Дуже довго збиралася написати вам листа, я ніколи нікуди не писала. Ми передплатили вашу газету на кожен день і не жалкуємо. От посилаю вирізані картки, рішила і листа написати. Може, і підфортуне мені на день народження получити приз.
Доля, правду кажучи, не балувала мене. Я інвалід третьої групи, маю медикаментозну алергію. Зараз не працюю, а двадцять два з половиною роки пропрацювала на швейній фабриці у Вінниці, на "Володарці". Син помер у 10 років — від вітряної віспи. Зараз йому було б 24 роки — яка допомога була б нам з чоловіком. Втрата сина була дуже важкою. Він нас дуже любив, а ми його. Якось лежали ми з ним на кроваті, він обняв мене і так в очі дивиться, і каже: "Мамо, я помру". Я говорю: "Гена, ти щось таке скажеш". За півроку до смерті передчував, всі ігрушки свої роздарив у дворі дітям.
Я опікуюся своєю внучкою Богданою. Вона навчається у 5-В класі. Внучка замінила нам сина. Батька вона не бачила ще зроду, і мама відказалась. Прийшлось мені оформити опікунство. От із чоловіком і ростимо. Дуже хороша внучка, від Бога нам дана. Я назвала її Богдана.
На цьому буду закруглятись. Може, щось не так, то вибачайте.
с. Лука-Мелешківська, Вінницький р-н, Вінницька обл.
Шановна Людмило Василівно!
Редакція "Газети по-українськи" вітає Вас із днем народження! Бажаємо здоров"я, довгих та щасливих років життя.
2 
1
Коментарі