60-річний Мирон Іваняс із села Велика Копаня Виноградівського району Закарпаття схожий на Йосипа Сталіна. 2000 року він переміг на конкурсі двійників у чеській Празі.
Мирон Миронович зустрічає біля воріт.
— Магдалино, звари кави, — гукає дружині. — Магда — друга моя дружина, — говорить Мирон Іваняс. — Із першою Людмилою нажили доньку і сина. Інга живе у Польщі, Андрій — у Києві. З Магдою зійшлися сім років тому. Вона із сусідньої вулиці. На два роки молодша за мене. Але я, як був молодий, убийте мене, не знав Магдалину.
На початку 2000-х Мирон Іваняс розлучився з Людмилою.
— Я працював тоді у Чехії. Люда подзвонила і каже: давай розлучимося формально, щоб нам субсидію дали. Я погодився. За два роки повернувся додому, а вона каже: "В нас у квартирі місця мало, діти без роботи". Я приїхав на Виноградівщину. Оселився у батьківському будинку. Одного дня на вулиці зустрів Магду. Ми розговорилися, а наступного дня я пішов до неї в гості. Закохався. Дізнався, що вона вдова. За місяць забрав її до себе. Але її мама прийшла і каже: "У селі будуть за вас говорити. Розпишіться". Так ми розписалися. Вінчатися не стали, бо я перед тим був уже вінчаний. У Магди двоє дітей — донька і син, семеро внуків.
Уперше схожість зі Сталіним помітив, коли Мирону виповнилося 23 роки.
— 1975-го народилася моя дочка, і ми з кумом пішли відмічати подію. Вуса я носив змолоду, а тоді ще й постригся коротко. На шашликах мій кум Пішта каже: "Слухай, ти на Сталіна похожий". Пожартували і забули. Та я після того почав заглядати на себе в дзеркало. Справді бачив у собі Сталіна. Комплексував, тому відпустив довге волосся. На початку 1990-х у школі я працював учителем фізики. Платили мізер, тому зібрався у Чехію на заробітки.
Зустрівся з російським бізнесменом Валерієм Ковальовим. Він володів 14 віллами, які здавав у оренду багатіям. Одного разу Валерій мені каже: "Не хочешь ли ты принять участие в конкурсе двойников?". Я погодився.
Конкурс проходив 2000 року. Всі витрати бізнесмен взяв на себе. Викликав із Росії модельєра. Вона зняла з мене мірку і пошила костюм для генералісимуса з гербом Радянського Союзу на погонах. Крім мене, у конкурсі взяли участь двійники Володимира Леніна, Яна Масарика, співачки Гелени Вондрачкової, бравого солдата Швейка, співака Майкла Джексона. Я вийшов на подіум і розповів два анекдоти з репліками Сталіна. Так переміг. Виграні гроші забрав Валєра. Скільки на мені заробив, не знаю.
2005-го Іваняс повернувся в Україну.
— На мене в селі стали казати "Сталін". Один хлопець перестрів і каже: "Дядьку Мироне, а вам не стидно, що ви на Сталіна похожі?". А я винен, що на нього схожий? Колишня дружина Люда, як побачила сюжет по телебаченню, подзвонила і питає: "Ти нащо дурака валяєш?".
Думав знятися у фільмі. Якби запропонували, то я погодився б. Але не знаю, куди звертатися, з ким говорити. Маю двох братів, Івана та Володимира. Кажуть, Володя — то моя копія, — виймає з шухляди старі фотографії родичів. — А от Іван зовсім на нас не схожий. Він із тих, кого називають олігархами. Живе у Сімферополі, веде бізнес. У Панамі має дачу, — показує знімок, де Іван лежить на пляжі під пальмами. — Його син учиться в американській школі, їздить на "мерседесі". Я вважаю, що то неправильно — дітей треба при собі тримати. А то він потім відвикне від України. Я зі своїми дітьми теж рідко бачуся. От онука Домініка, якому 4 роки, ще ні разу не бачив. Може, наступного року поїду до них у Польщу.
2 
1
Коментарі