Семирічну Віку Літвінчук я зустріла в санаторії "Ровесник" — поблизу Червонограда на Львівщині. Вона приїхала з мамою із Городка, що на Хмельниччині. У місті саме відбувався пісенний фестиваль, і Віка отримала на ньому першу премію. Прошу дівчинку про інтерв"ю.
— Мамо! У мене візьмуть інтерв"ю! — горлає на весь коридор. — Я прийду через п"ять хвилинок, тільки зачешуся, — кричить мені на ходу.
Повертається святково вбрана — в теплі темні штанці та рожевий светрик. Пелехате волосся зібране в хвостик. Сідає на край канапи і дозволяє пригостити себе апельсином.
Курити не буду. Бо як же потім жовтими, смердючими пальцями дитину на руки брати?
Розповідає, що має хороших батьків — тата Сергія, 46 років, та 43-річну маму Тоню. А ще каже про трьох братів: Михайликові — 17, ще в школі вчиться, 20-річний Костя — в Хмельницькому інституті (не пам"ятає, в якому).
— А третій, старший, — усмішка зникає з її обличчя, — загинув. — Вона опускає голову. — Віталіком звали.
Що будеш робити, коли станеш дорослою? — питаю.
— Співачкою стану! — радісно вигукує Віка. — Виступатиму, їздитиму відпочивати в Іспанію.
Чому не в Китай?
— Бо не вмію по-китайськи говорити.
А по-іспанськи спілкуєшся вільно?
— Ні. Можу тільки по-українськи. — Ну, коли треба, ще по-російськи, — трохи кривиться. — Але вдома всі дорослі українською говорять.
Чим дорослі від дітей відрізняються?
— Ну, от мама виросла, — трохи замислюється. — І стала іншою, ніж мала була. І я виросту й буду іншою, ніж мама зараз. Тим і різняться.
Чому дітям не можна одружуватися?
— Бо вони не вміють варити їсти. І не знають, що у них немає грошей, аби купити квартиру чи продукти, наприклад, хліб.
Що жінці потрібно приготувати, щоб сподобатися чоловікові?
— Я сама не вмію, — ніяковіє дівчинка. — Але якось помагала мамі пельмені ліпити, а тато їв і хвалив: "Які добрі!" Напевно, цього досить, щоб подобатися. Ще можу позамітати, поприбирати. Можу й сама, навіть коли мама не просить. Але не дуже подобається...
Якщо маму лишити саму вдома, що буде робити?
— Прибирати, готувати, щоб гарно було в квартирі.
А якщо тата?
— Буде дивитися телевізор і розгадувати кросворди. А зранку, може, розбиратиме документи. Йому треба там, не знаю, писати щось, читати.
А якщо удвох самих лишити?
— Телевізор разом будуть дивитися, — глянула здивовано.
Ким батько працює?
— Зараз ніким, — знизує плечима. — А колись, а колись, — розповідає захоплено, — працював директором на "Сільгосптехніці". А мама — вчителька в музичній школі.
А де ж вони познайомилися — музикант і директор?
— Ой, вони колись розказували, та я забула. А брати в мене хороші, не обіжають, — перескакує вона. — Тільки коли переключити телевізор хочу, подивитися "Приречена стати зіркою", то Міша бере й клацає пультом, як йому хочеться. Я не слухаюся, а він руки крутить, — показуючи, дівчинка переплітає кисті. — Тоді мама сварить і його, і мене. — Я хочу потрапити в цю програму — "Хочу стати зіркою"! — із запалом каже вона.
Станеш зіркою — будеш пихатою, питимеш, куритимеш?
— Курити точно не буду, — категорично відмахується дівчинка. — Бо як же потім жовтими, смердючими пальцями дитину на руки брати? І пити не буду. Мама ж не п"є, тільки пиво безалкогольне.
Чекаєш на казкового принца?
— У мене поки що немає хлопця, — соромиться. — Але ніяких принців, акторів чи таке... Хочу, щоб був гарний, але простий, нормальний чоловік. І щоб не співаком був. А працював — хоч би 300 гривень на їжу... А то, коли і мама, і тато не робили, у нас навіть на проїзд не було.
Якби мала мільйон доларів...
— О, — захоплено перебиває, — я б по всій Україні їздила. А якби виросла, то з мільйона зробила б іще сто тисяч мільйонів. Я хочу багато грошей, як стану дорослою.
Не боюся ні темряви, ні висоти. Лише павуків
Навіщо стільки?
— А як же? Я ж буду співачкою. — Треба поїздку виплатити, фонограми записати, костюми купити, квитки на поїзд, в готелі за проживання, — акуратно загинає пальці. — Багато треба, щоб по всій Україні їздити.
А може, по всьому світу?
— Нє, боюся, — тихенько каже і раптом починає сміятися. — Я ще мала. Взагалі, я не боюся ні темряви, ні висоти. Лише павуків таких страшних, отруйних. Я їх ніколи не бачила, тільки у мультиках.
Є десь чарівна паличка, як гадаєш?
— Є. Якби в мене була, я загадала б собі мільйон доларів, я вже казала. А татові — машину легкову.
А собі?
— А мені нехай чоловік купує.
Збираєшся скоро заміж?
— Ой, нє, — грудним голосом тягне Віка. — Дуже дорослою вийду. Дуже! Десь аж у 20 років. Хочу швидше стати дорослою. А то на мене всі дивляться, як на маленьку, а мені ж треба гарною бути і в 11 клас ходити, — прикушує губу. — І не для того, щоб за мною хлопці бігали.
Уяви, що треба швидко підзаробити грошей мамі на подарунок. Куди підеш — прибирати в когось чи співати на замовлення?
— Ні, — подумавши, відповідає дівчина. — Мені більше подобається варіант з чарівною паличкою. Я підробляла б чарівницею.
За що чоловіки люблять жінок?
— За те, що вони варять їсти, і за те, що вдома чисто. Якщо буду співачкою, все одно швиденько з концерту повертатимусь додому і поратимусь по господарству, як мама. А щоб не було видно — куплю собі довгі накладні нігті та наклеюватиму на виступи. А вдома зніму і — прати, працювати. А інакше за що ж мене чоловік любитиме? Ну, ще треба одягатись красиво, — поправила на собі рожевий светрик, — у довгі вечірні плаття.
Що ти взяла б на безлюдний острів?
— Костюми й краски, щоб підфарбуватись і бути гарною. І бльостки такі, знаєте? Щоб усе блищало...
Там же не буде глядачів!
— Нічьо, всьо равно. Тоді перед собою, щоб бути гарною, — аж обурюється дитина. — А якщо там хтось виявиться з дикунів: скажуть, що приїхала співачка і, як дурочка, забула костюми, — аж сплескує руками. — А раптом хтось з поважних!
Скажуть, що приїхала співачка і, як дурочка, забула костюми
Хто тобі подобається з політиків?
— Юля Тимошенко гарненька, і Ющенко, — говорить, а потім додає. — Ні, Ющенко не подобається. Він страшний дуже. Але ми все одно за нього голосували, бо Янукович — то бандіт, — каже на вухо. — Але він теж за Ющенка голосував, а Ющенко — за нього, я бачила!..
Навіщо була потрібна помаранчева революція?
— Щоб дорослим було що дивитися по телевізору. Щоб слухали інтерв"ю президента. Інакше шо? Одні шуми будуть по телевізору! Я б із задоволенням познайомилася з Ющенком. Тільки не знаю, що в нього питати. До мами його привела б, а сама допомогла б йому в чомусь. Може, їсти приготувала б. Він, звісно, все і сам вміє робити. Не може ж він цілий день спати!














Коментарі