Із 58-річним сином Сергієм киянин Олег Дерум, 91 рік, приїхав на стадіон інституту фізкультури. Тут змагаються ветерани з легкої атлетики. Олег Альбертович записується бігти дистанції 100 і 400 м.
— У 88 років у газеті прочитав, що китаєць у 104 роки бігає марафони. Думаю: "Йому можна, а мені — ні?". У молодості мав 181 сантиметр, але був дуже худим. Щоби стати хоч трохи схожим на мущину, тягав штангу й бігав. Набрав 81 кілограм, а тепер схуд до 67. За красою вже не ганяюся.
Дерум переодягається в зелені шорти та жовту футболку. На ногах кросівки.
— До забігу готувався тиждень, — каже голосно. — Щодня бігав по кілометру в Голосіївському парку.
За Києвом має дачу із садом і городом, збудував дерев"яний будинок на дві кімнати.
— У саду добре родять яблука та сливи. Торік зібрав більше ста кілограмів груш. Роздавав і варення варив. А цього року вишні добре вродили. Посадив трохи картоплі, помідорів пізніх десяток. Раніше саджав по двісті кустов.
Узимку Олег Дерум щодня катається на лижах у Протасовому яру.
— Я там найстарший учасник, пускають безкоштовно, — усміхається. — Торік на 90-річчя власники спуску подарували настоящий олімпійський костюм. Він дуже теплий, жовто-зеленого кольору. Просять, щоби я в ньому катався — привертав увагу нових учасників. Але із розміром не вгадали. Я трохи підстрочив, а він усе одно великий. На лижах катаюся вже 40 років. Маю пластикові лижі й ботінки якісні. На три переломи нападав, — кістлявою рукою береться за ліву ключицю. — Ламав ключицю, руку, ногу.
Виймає з торби склянку з водою, кладе в неї пластикову трубочку.
За красою вже не ганяюся
— Бачите, чим на старості рехнувся, — робить носом довгий удих і видихає в трубку. Вода в склянці булькає. — Шість років дихав по рецепту Фролова. Треба було вдихати вологе повітря. Я вирішив, що мені такого не треба. Сам зробив новий тренажер. Назвав його "дихання по-київськи". Уже три роки так дихаю щодня.
Розповідає, що на початку року лікувався в оздоровчому госпіталі в Пущі-Водиці.
— Лікарка здивувалася, що я такий жвавий, — зводить угору сиві брови. — Ще роблю вправи за книгою Норбекова "Досвід дурака". Кожним суглобом треба рухати вгору, вниз, за часовою стрілкою і проти. Ще подумки гладжу внутрішні органи, — заплющує очі. — Але головне — не переїдати. Їм мало, але калорійно.
Сергій кличе батька на бігову доріжку. Той шпильками чіпляє до футболки номер 1648.
— Діду, розминку зроби, — каже голосно син. Дерум легко крутить тазом. — Побігай, побігай.
Олег Альбертович різко стартує з місця. Потім лягає на траву.
— Це японські вправи: "золота рибка", "жабка" та "гренадьор". Між ними треба робити вправу "капіляр", — лягає на лівий бік, підносить ногу та руку, трусить ними в повітрі. Потім перевертається на другий бік і повторює. — Вправа "спинна дуга" — я її називаю "мостік". П"ятками та головою треба впертися в землю, а тіло підняти.
Виходить на старт. Швидко стартує, але за пару метрів накульгує. До фінішу прибігає останнім. Фіксують час: 51 секунда. Марафонці аплодують Деруму.
— Не вийшло, швидко рванув, — розтирає ліву ногу.
У сина Сергія п"ять років тому від раку померла дружина. Відтоді Сергій їсть лише сирі продукти.
— Мені плита вдома не потрібна, — каже. — Тиква, капуста, морква, буряк. А картоплю перед чищенням треба мити господарським милом. Два роки тому відмовився від цукру — стоматолог сказав, що в мене карієс. Син Андрій спортом не займається, навіть слухати не хоче. А мати Тамара раніше із батьком в секцію ходьби ходила. Потім у неї відкрилася стара хвороба — рожа на нозі. Тепер погано ходить. Їй уже 83 роки, але батькові їсти ще готує.
1916, 19 грудня — Олег Дерум народився в Києві в родині інженера
1950 — одружився з росіянкою Тамарою. Народився син Сергій
1952 — з"явилася донька Ольга
1957 — демобілізувався з армії. 15 років служив у Росії, будував мости
1962 — закінчив дорожній будівельний інститут за спеціальністю будівництво доріг та мостів
1967 — почав кататися на лижах
1990 — вийшов на пенсію з будівельного тресту в Києві
2 
1
Коментарі