"Павлику, яка столиця Белізу?" — бере географічний атлас тернополянин Володимир Грицюк, 70 років.

— Бельмопан, — миттю відповідає його онук 8-річний Павло. Так само швидко називає столиці Бермудських островів, Мартиніки, Мозамбіку, Тринідаду і Тобаго, Федеративних Штатів Мікронезії. За прапорами безпомилково визначає державу. Знає 258 країн світу. Географію вивчив сам. Каже, хоче подорожувати світом власним автомобілем:

— Коли виросту, поїду в Тринідад і Тобаго. Там красиві пляжі.

Торік дитині подарували ілюстрований атлас світу.

— Син захопився. Лягав із ним спати й уставав зранку. Захотів стати географом. Прапори на листочках малював і на стінах вішав, — розповідає Тетяна Грицюк, 43 роки. — У квітні каже до мене: мамо, я іду в туалет, а ти сідай країни вчити. Повернувся — і чеше сам різні держави та столиці.

Грицюки мешкають у двокімнатній квартирі на вул. Бандери. Тетяна Володимирівна викладає хімію в класичній гімназії та комерційному коледжі. Її батьки — пенсіонери. Мати Клавдія Олександрівна, 72 роки, поїхала на дачу.

— Із чоловіком Василем давно розлучені. Він по заробітках їздив, але тепер у Тернополі живе. Сина років чотири не бачив. Коли сказала, що перепишу Павлика на своє прізвище, не заперечував, — неохоче говорить жінка. — Павлик згадує часом, як ми разом на шашлики ходили. Оце й усі його спогади.

Павло називає країни. Іноді неправильно ставить наголоси. Завчив назви так, як прочитав.

— Ватикан — найменша держава. Там живе тисяча людей, — радісно повідомляє.

Тетяна Грицюк народила сина семимісячним.

Поїду в Тринідад і Тобаго. Там красиві пляжі

— Три бригади "швидких" відмовлялися брати мене в реанімацію дитячої лікарні. Боялися, що не довезуть живою. Уже йшло відшарування плаценти. Два тижні під крапельницями в реанімації лежали. Дитині прогнозували ДЦП або недоумкуватість через важке ураження нервової системи, — на очах  сльози. Гладить сина по голівці. — До 3 років він не розмовляв. Давали йому всякі сиропи й таблетки для покращення мозкового кровообігу. Питали, де буква яка, то показував. А в 4 роки знав напам"ять казку "Муха-Цокотуха".

Грицюки не дивляться телевізора й не слухають музики.

— Різкі звуки шкодять Павлику, — пояснює мати. — Як чує музику, особливо народні мотиви, то плаче. Так само може розплакатися, коли не розуміє чогось, наприклад, із математики. Легко обідиться, а постояти за себе не може.

Друзів у Павла немає.

— До першого класу йти не хотів. Але розуміє, що вчитися треба, — пригортає онука Володимир Йосипович.

— Дідьо, можна ще одну цукерку? — дитина просить гостинця. Дідусь киває головою.

— Павлик на строгій дієті. Годую його сиром із медом, без сметани й цукру. Цукерки їсть тільки смоктатєльні. Має хвору підшлункову, — Тетяна Грицюк наливає чай. — Як понервується, ацетон у сечі з"являється, температура піднімається. Каже, що не хоче бути дорослим.

Павло вмикає комп"ютер. Дивиться мультфільм "Ну, постривай".

— Якось виглянув із вікна, а там калюжа, — усміхається жінка. — Покликав мене й каже: мама, калюжа — як Африка без Мадагаскару.

2000, 12 липня — Павло Грицюк народився в м. Тернопіль
2003, серпень — почав говорити
2006 — пішов до першого класу
2007 — розповів матері про властивості крохмалю: "у холодній воді речовина утворює клейстер"
2007, 12 липня — отримав на день народження ілюстрований атлас світу, захопився географією
2008 — переказав напам"ять назви столиць 258 країн

×