— Починати нове життя — треба великі гроші. А в мене їх не було. Без квартири й роботи немає можливості одразу заробляти. Перший місяць в Києві жив у подруги Наталі. Розсилав скрізь резюме, але відповіді не отримував, — розповідає переселенець із Криму 36-річний Нариман Кимсанов. Переїхав жити до Києва в березні 2014-го.
— Я — юрист. На другий місяць влаштувався охоронцем в супермаркет. Раптом дзвонять із компанії, яка входить до восьми найбільших у світі. Пройшов співбесіду. Дали тестове завдання. Тоді жив у хостелі. Приходив з роботи й до четвертої ранку виконував тести. Мене взяли податковим консультантом в аудиторську компанію.
Нариман народився в Аккургані Ташкентської області Узбекистану. У 12 років із сім'єю переїхали до Сімферополя. Усі — кримські татари. Зараз його батько й мати живуть у селі Дубки Сімферопольського району в Криму.
— Коли туди прилетіли військові установки, зрозуміли, війна прийшла в твій дім. І це — не просто картинка по телевізору, а реальність, — продовжує. — У мене був шок. Всюди воєнні і я не можу нічого зробити. А хочу жити в нормальній країні. Зібрав речі та поїхав до Києва.
Зараз Кимсанов — юрист і волонтер у громадській організації "Кримська діаспора".
— Ми добилися землі на 560 сімей у селі Абрамівка Вишгородського району Київської області. Одна родина отримає 10–12 "соток". Будівництво ще не почалося. Там голе поле, — додає Кимсанов.
— Додому я не їжджу. Цьогоріч мама була в родичів у Запоріжжі. Я теж відправився туди. У Криму залишилася дівчина Мер'єм. Коли жив там, думав, стосунки вийдуть. Я один, хочеться сім'ю завести. Зараз вона не може виїхати, а я — заїхати в Крим.
5 
1
Коментарі