У дерев"яній хаті села Гусавка Менського району Чернігівщини живе 14-річний Костянтин Бурий. У січні померла його баба Марія Максимівна. Хлопець два роки доглядав за лежачою і вів господарство. Його батьки жили в Санкт-Петербурзі. Улітку не стало батька. Мати приїздить рідко. У серпні Костянтин написав заяву до сільради, попросив позбавити матір батьківських прав. 23 жовтня Бурому призначили опікуна.

— Мама була — нічого не помагала, не варила. Ну, яйця вона уміє жарить, — розповідає Костянтин. — Я встаю десь у сім чи раньче, умиваюсь, тоді пораюся, їм. З вечора жарю картошку, варю макарони. Раз на три дні готую суп. А обідаю у школі. Борщ раз пробував — так не умію варить.

Школяр порає теличку, качок, курей, топить піч.

— Я його дитиною не вважаю — такий собі домовитий мужичок, — каже Локнистенський сільський голова Віктор Сіренко, 49 років (село Гусавка належить до Локнистенської сільради. — "ГПУ"). — У сусідів майстри копали колодязь, то він найняв їх і собі викопати, бо старий завалився. Навесні захворіла корова — здав на м"ясо. Його батько, Микола Костянтинович, хворів. Поїхав у Лєнінград лічиться і помер там. А перед смертю написав відмову від дитини. Мовляв, за станом здоров"я не може доглядати, а "жінка у мене несповна розуму". Але справки в неї нема. 51-річна Ніна Бура сином не цікавиться. Улітку приїжджала, то жила на іждівєнії дитини. Костя рубав курей, варив їй суп. Ніна горілки не п"є, але й не робить нічого. Хлопець із бабою від неї гроші ховали. Бо забере — і поїде.

До хати Костянтина підведений газ. Сільський голова знайшов спонсорів, щоб установили газовий лічильник.

У Ленінграді у нас була квартира

— Піч топив. Трохи газ включав, гроші економлю. У мене трохи од баби осталися, батько давав, коли хтось із людей помагає, — каже Костянтин. — Раз приїхали дядько Сирога, тітка якась. Привезли гостинців два ящики. Грошей дали.

Після статті про Костю в районній газеті працівниці менської перукарні "Пролісок" зібрали 400 грн, власниця закладу Валентина Волик подарувала мобільний. Працівники райради назбирали 200 грн. Пенсіонерка Любов Удовенко дала 50. Центр соціальних служб для молоді допоміг грошима й теплим одягом.

— Костя ні в кого нічого не просить, — каже сільський голова. — Як учителі й сусіди дають продукти чи пригощають їжею, бере з неохотою, соромиться. У школі ледве зізнався, що 20 соток картоплі не викопані. Прийшли до нього вчителі й учні — за дві години упоралися.

Бурий у школі навчається на шість–вісім балів. Але вчителі кажуть, що старанний.

— Любимі уроки — історія, алгебра. Телевізора в мене немає, старий поламався. То й добре. Якби був телевізор, закинув би ті уроки, — каже.

Коли Кості було 4 роки, мати привезла його із Санкт-Петербурга в Гусавку до свекрухи. Бувало, не провідувала по три-чотири роки. Якось забрала до міста, примушувала старцювати.

— Пам"ятаю, що в Ленінграді у нас була своя квартира. І сестра в мене була — Аня, вона зараз доросла. Але я її з тих пір не бачив.

Опікуном Костянтина Бурого призначили його хресну матір Надію Столинець.

— У селі живуть рідна тітка та дід, але Костя їм не довіряє. Боїться, що родичі продадуть хату. А Надії вірить. Вона зможе отримувати на дитину якісь гроші, — каже голова сільради.

У службі дітей райдержадміністрації кажуть, що процедура позбавлення батьківських прав триватиме довго. Ніна Бура має російське громадянство, а Костянтин — російське свідоцтво про народження.

— Нікуди я не поїду, — каже хлопець. — Тут у мене хазяйство і хата. Хочу залишитися при церкві. По неділях і празниках прислужую отцю Георгію.

×