Підприємець із російського міста Владивосток Геннадій Лисак 11 років живе із донорським серцем. Орган йому пересадили в пасхальну ніч 14 квітня 1998-го у столиці Кореї Сеулі.
— На роботі були постійні стреси. Та ще й курив багато, тому болячок мав цілий букет, — розповідає Лисак. — Російські лікарі казали, що жити мені лишилося кілька місяців. І тут із Кореї передзвонили — мають донорське серце.
Перед операцією висповідався, причастився. Написав записку: "У моїй смерті прошу нікого не звинувачувати".
— Пам"ятаю, як прокинувся після наркозу, — згадує, — наче все як завжди, тільки біль у грудях зник.
За два дні Лисак став на ноги. Слухав Висоцького, класичну музику та пісні ієромонаха Романа "Христос Воскресе". Свою палату обвішав іконами. У тому, що операція була на Великдень, чоловік бачить Божий знак. Їздить по Росії і щороку будує по церкві.
— Свою десяту церкву Геннадій звів на батьківщині, в кузбаському селі Каменці, — каже молодша сестра підприємця, Валентина Борисова. — Я, дружина, двоє його дочок допомагали. І сталося диво: коли ми хрест нагорі встановлювали, всі відчули, ніби стовп світла крізь нас пройшов. Був такий прилив сил.
Геннадій Лисак звів 10 церков. Лікарі радять йому носити дезінфекційну марлеву маску, жити в стерильно чистому приміщенні, скоротити до мінімуму спілкування з людьми. Але чоловік цих вимог не дотримується.
— Це вже не життя виходить, — розводить руками. Він працює заступником голови ради директорів підприємства "Владхліб". На роботу вийшов через чотири місяці після операції. У квітні 2007-го Лисаку погіршало. Йому хочуть зробити повторну трансплантацію серця.
В Україні трансплантації серця почали робити з 2001-го. Зробили п"ять операцій — чотири в Києві й одну в Запоріжжі. Із донорським серцем живуть двоє людей.
— Моє власне серце після операції через болячки було схоже на футбольний м"яч, — розказує 44-річний харків"янин Едуард Соколов. Він із донорським серцем живе п"ять років. — Моїм донором був курсант Академії внутрішніх справ, який помер в аварії. Його серце в мене у грудях кілька місяців булькало, як вода у грілці, бо місця йому було забагато.
4 
1
Коментарі