3 грудня у Москві помер художник-мультиплікатор 95-річний Федір Хитрук. Він створив 102 мультфільми, серед яких "Вінні-Пух", "Канікули Боніфація", "Снігова королева", "Фільм, фільм, фільм".
— В останні роки життя Федір Савелійович хворів і не піднімався з ліжка, — каже 71-річний Едуард Назаров, російський режисер. — Він помер уві сні. За кілька місяців до того по телефону скаржився, що без роботи більше жити не може.
Федір Хитрук майже півстоліття працював на студії "Союзмультфільм".
— У юності побачив мультфільм Діснея "Білосніжка" і захотів стати аніматором, — розказував за життя Федір Савелійович. — Тричі приходив проситися на роботу в "Союзмультфільм", але відмовляли. Коли прийшов утретє, мені було 20 років. Переді мною в черзі на співбесіду стояли зо 30 солідних людей. Я швиденько накидав олівцем байку "Мартишка й окуляри". Мавпочки у мене завжди гарно виходили. Дивлюся, а мої сусіди в черзі композицію картини вираховують, щось креслять. Я розкис, намалював ще байку "Вовк на псарні" та пішов. За кілька тижнів мені надіслали листа й запросили на роботу.
На студії Федорові Савелійовичу довірили малювати гидке каченя.
— Думав, на студії буде сцена, софіти, розмальовані дами. А виявилося, що я потрапив у звичайну контору. Засмутився неймовірно. Посадили мене біля загального телефону. І кожен, хто до нього підходив, дивився на мої малюнки. Я комплексував та викидав їх у смітник. Через це 10-секундну сцену із гидким каченям малював два місяці. Злощасне каченя снилося мені в нічних кошмарах. Зарубіжні мультики дивився по кілька годин на день.
Три серії мультфільму "Вінні-Пух" малював три роки. Його називають радянським Волтом Діснеєм. Своїх персонажів змальовував із друзів та знайомих.
— Найважче було намалювати ведмежа. Ніяк не міг його уявити. Тоді згадав, що колеги зі студії Волта Діснея, до яких я їздив, підбирали образ героя під голос артиста. І я вирішив зробити так само. Коли Євген Леонов став перед мікрофоном, він сором'язливо відвернув голову, посміхнувся, і я побачив свого Пуха. Таким його й намалював. Надалі часто використовував цей метод, змальовував персонажів зі знайомих. Із себе змалював лева Боніфація. Але найбільше люблю Топтижку з однойменного мультика. Бо його повністю вигадав я.
"Вінні-Пух" — єдиний мультфільм Хитрука, що не отримав жодної міжнародної відзнаки. Його ніколи не показували за кордоном, бо ексклюзивне право на екранізацію історії має студія "Дісней".
— На відміну від діснеївського ведмедя, мій — голий. Одягнути щось на лисицю чи зайця, значить, надати йому статус людини. Я возив свого "Вінні-Пуха" головному режисеру студії "Дісней" Вуллі Райтерману. Він сміявся з неоковирних рухів ведмедя. Коли ми курили після перегляду, сказав: "Мені твій Вінні-Пух подобається навіть більше за свого". По приїзду додому я постійно отримував листи від Френка Томаса, який намалював Мауглі та Білосніжку, від Оллі Джонсон, яка намалювала Піноккіо. Це було крутіше, ніж отримати якусь премію.
Федору Хитруку із сучасних мультфільмів подобався "Шрек".
— Він виконаний технічно ідеально. Із задоволенням любуюся технікою. Але мені зовсім не хочеться співпереживати героям. Хоча раніше я співпереживав персонажам раннього Діснея, в яких була душа.
Друзі кажуть, Федір Савелійович завжди був бажаним гостем, любив випити.
— Я не проти, що люди випивають. І сам попиваю інколи. Підіймає дух, допомагає забути те, що неприємно згадувати.
Останній мультфільм Федір Савелійович зняв 1984-го на пенсії — легенда "Лев і Бик". Того року померла дружина Марія Мотрук, яка була асистентом мультиплікатора. Після її смерті він не намалював жодного мультфільму. Невдовзі одружився вдруге.
— У 1990-х Федір пішов викладати на вищі курси режисерів, створив відділення з підготовки мультиплікаторів, — розказує друг сім'ї Сергій Капков. — Він учив студентів до 90 років. З дому не виходив, бо був дуже старий. Студенти ходили до нього на пари у квартиру.
Прощалися з художником у московському Домі кіно 5 грудня. Поховали його на Хованському кладовищі.
У мультиплікатора залишилися дружина 75-річна Галина Миколаївна, син від першого шлюбу 58-річний Андрій, який викладає гру на фортепіано в державному коледжі Гнесіних, та онучка Анастасія, скрипалька.
Бачив живого Гітлера
Улітку 1931 року батька Федора Хитрука, інженера-станкобудівника, послали разом із родиною в Німеччину контролювати виробництво замовлених там машин.
— Якось на вулиці я опинився в натовпі, люди викрикували незрозумілі мені слова, — згадував Федір Савелійович. — Помітив руку чоловіка, вона ніби пливла над усіма. Пізніше побачив у кінохроніці Гітлера з відкинутою назад рукою в нацистському салюті. Фаланги його пальців були злегка зігнуті. По них я впізнав руку, яку бачив у натовпі. Я бачив живого Гітлера, хоч і не всього.
3 
1
Коментарі
1