четвер, 18 серпня 2022 09:39

"Значні речі завжди робить колектив. Але його має очолювати особистість"

Власну фірму архітектору відкривати необов'язково

Мріяв у дитинстві стати художником. Батько виконував функції районного архітектора, тоді це називалося "начальник техбюро". Часто приїжджали архітектори з області. Готелю в райцентрі не було, вони залишалися ночувати в нас. Так почав приглядатися до архітектури.

Нерухоме майно прив'язує людей до своєї землі

Особливого кайфу від роботи ніколи не мав. Процес – це рутина, а результати праці – вже інше. Розумієш, що долучився – сформував попит на нову культуру родинних гнізд. Нерухоме майно прив'язує людей до своєї землі. Проєктували величезну кількість садибно-житлових будинків для радгоспників і колгоспників, які жили в експериментально-показових селах. За часів Радянського Союзу в Україні їх було 40. Будинки як індивідуальні, так і малоповерхові на декілька квартир. Популяризували сучасні підходи: простір, що перетікає, облаштування мансардного поверху, камінного залу, зимового саду.

Замовник часто не може чітко сформулювати, чого хоче. Треба за нього придумати й намалювати. А він скаже, що все не так. Даємо поправити – і щось тоді викристалізовується. Це колективна праця. Є велика кількість суміжників – ті, хто відповідає за міцність будівлі, комфорт. Щоб розробити документацію для будівництва, крім архітектора, мають попрацювати ще як мінімум 15 спеціалістів.

  Олександр ЧИЖЕВСЬКИЙ, 66 років, архітектор. Народився 9 березня 1956-го в селищі Зарічне Рівненської області. Батько – будівельник, мати – плановик у райспоживспілці. Закінчив Київський державний художній інститут – нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури – за спеціальністю “Архітектор”. 40 років працював в Українському науково-­дослідному і проєктному інституті. Пройшов шлях від архітектора до директора. Найвідоміший об’єкт – Податкова академія в Ірпені на Київщині. Очолює проєктну фірму. Спеціалізується на просторовому плануванні для територіальних громад. Президент Національної спілки архітекторів України. 16 років редагував архітектурно-будівельний журнал “Особняк”. Опублікував понад 200 статей. Дружина – 70-річна Інна – архітектор. Доньці Лідії 31 рік. Улюблена страва – борщ. Полюбляє читати біографії політиків. Живе в селі Данилівка Київської області. Двоповерховий будинок спроєктував разом із дружиною
Олександр ЧИЖЕВСЬКИЙ, 66 років, архітектор. Народився 9 березня 1956-го в селищі Зарічне Рівненської області. Батько – будівельник, мати – плановик у райспоживспілці. Закінчив Київський державний художній інститут – нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури – за спеціальністю “Архітектор”. 40 років працював в Українському науково-­дослідному і проєктному інституті. Пройшов шлях від архітектора до директора. Найвідоміший об’єкт – Податкова академія в Ірпені на Київщині. Очолює проєктну фірму. Спеціалізується на просторовому плануванні для територіальних громад. Президент Національної спілки архітекторів України. 16 років редагував архітектурно-будівельний журнал “Особняк”. Опублікував понад 200 статей. Дружина – 70-річна Інна – архітектор. Доньці Лідії 31 рік. Улюблена страва – борщ. Полюбляє читати біографії політиків. Живе в селі Данилівка Київської області. Двоповерховий будинок спроєктував разом із дружиною

Один замовник придумав зробити аквапарк. Ідея народилася за чашкою кави. На серветці намалював йому скляний напівциліндр. Там мали бути розсувні системи аркового типу – за таким же принципом зробили укриття на Чорнобильській АЕС. Збоку від головного входу мала бути композиція у вигляді розкритої книжки. Аквапарк планували звести біля міста Вишневе на Київщині. Потім замовник передумав, але проєкт став для нас знаковим завдяки прозорим конструкціям. Деякі виробники архітектурного фасадного скла використали наше рішення для своїх розрахунків. Іншого разу замовник захотів чогось незвичного. Я спроєктував котедж із фасадами у псевдоісторичному стилі, який назвали потім "Тюдор". 25 років тому це було в новинку, а тепер таким прийомом користуються регулярно.

ЧАСТО БУВАЄ, ЩО АРХІТЕКТОР ЄДИНИЙ, ХТО ВІДСТОЮЄ ЯКІСТЬ БУДІВЛІ. Щоб було зручно, міцно й гарно. Адже той, хто буде реально користуватися нерухомим майном, на цьому не знається. А відповідальний за гроші думає, як зекономити. Будівельник завжди хоче спростити, і йому теж заважає архітектор. Єдине, що рятує, – конкуренція. Забудовникам треба продавати житло, й вони мусять шукати якісь варіанти. Справжні досягнення можливі лише на громадських об'єктах, де немає дядька-товстосума зі своїми смаками. На Заході соціальних замовлень більше. А в Україні приходить новий уряд і ухвалює рішення про скасування видатків на капітальне будівництво. У результаті будують по суті нове, але вказують, що це реконструкція чи капремонт. У всіх проєктувальників завдання одне – економія енергії. Це призводить до того, що зовнішні конструкції стають багатошарові, отримуємо декоративнішу архітектуру. Але на Заході застосовують притому набагато складніші, дорожчі та довговічніші матеріали – композитні, кераміку. А ми ще тільки освоїли утеплення фасаду.

Архітектор-одинак – це нонсенс

Є архітектори, які прекрасно проєктують житло й не можуть упоратися з громадськими будівлями. Бувають талановиті малювальники крутих будівель, які не можуть спланувати частину міста. Я реалізувався як менеджер-організатор. Щоб бути успішним архітектором, треба керувати творчим колективом. Архітектор-одинак – це нонсенс. Не вірю, що Норман Фостер (британський архітектор і дизайнер. – Країна) сидить ночами і щось створює. Там давно працює велика команда. Так само в Україні. Недавно відвідав світовий музей Прадо в Мадриді. Величезний зал Рубенса. Бачив його роботи в Мюнхені, Зальцбурзі, інших містах. Думаєте, що Рубенс це намалював сам? Була школа, сформована манера. Замовлення виконували учні, а Рубенс міг зробити принципове – обличчя, якусь важливу деталь – руку, наприклад. Значні речі завжди робить колектив. Але його має очолювати особистість.

Часто стараються не заплатити. Якщо це багатоповерховий житловий будинок, то проєктні роботи від кошторисної вартості повинні становити 2–2,5 відсотка. Ми отримували пів відсотка. Є два підходи: перший, коли наприкінці кажуть, що трохи недоплатять. І куди дінешся? Уже все віддав. Другий – коли у процесі торгів чуєш, що стільки не платять. В Україні низька оплата праці архітекторів. У поляків, румунів краще з цим. У німців фантастично порівняно з нами. У нас тисяча доларів – гігантська зарплата. А там із такої суми навіть не стартують. Легко працюється, коли замовник розуміє, чого хоче. Коли немає того, хто вередує. На Одеській трасі є село Гребінки, треба було збудувати храм. Керувала будівництвом дружина губернатора, народного депутата, Героя України. Змінили чотири майданчики – їй щоразу не подобалося. Коли погодилася – ми запроєктували, а вона не заплатила. Храм стоїть: зробили його не просто на благодійних засадах, а безкоштовно. Єдиний раз, коли заплатили за високими державними розцінками, – це чотири багатоповерхових будинки для НАК "Енергоатом". Там мали розмістити висококваліфікованих працівників атомних станцій.

Коли робили проєкти руками – на великих планшетах, без комп'ютера, лягав спати й думав: швидше би прокинутися, роботу продовжити. Не так хотілося проєкт здати, скільки просто доробити. Тепер такого немає. Нічого руками ні я, ні колеги не робимо. Старші товариші придумали, молоді поправили, ще молодші поставили на рендерінг – обрахунок комп'ютерної моделі для отримання візуалізації об'єкта. Потім підставили антураж по фото й отримали презентаційну картинку. Колись найбільшим досягненням було знайти фасад: щоб будинок культури відрізнявся від школи, а садочок – від міського будинку. А нині щасливий, що об'єкт просто відбувся. Ідеї народжуються у спілкуванні з колегами. Щоб уночі піднявся й малював, востаннє таке було років 20 тому. Коли треба креативити, користуюся досвідом – цього досить. Нічого не записую, але завжди фотографую. Архітектори люблять сприймати очима. Їдеш в іншу країну, бачиш цікаві об'єкти – й хочеться застосувати. Найдорожчий проєкт – церква на батьківщині другого президента Леоніда Кучми в селі Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Там були дорогі матеріали – бронза, елементи з природного каменю.

Замовник часто не може чітко сформулювати, чого хоче

Після випуску з інституту архітектору треба попрацювати у професії. Робота не буде вдячна на початку. Можна піти займатись інтер'єрами, але архітектором ця людина вже не стане. Треба спочатку влаштуватися до когось учнем. Рости, ставати фахівцем. Власну фірму відкривати необов'язково. Не всі хочуть керувати. Товариш, народний архітектор України, казав: "Я повинен бути і розробником, і креслярем, і директором, і комендантом, відповідати за всі господарчі справи. А ще треба родичів прилаштувати".

У 1930-х будівля Держпрому в Харкові була знакова для Радянського Союзу. Вливали гігантські бюджетні кошти. Нині таке неможливе – немає соціального запиту. Хоча у світі такі об'єкти з'являються регулярно – музей Ґуґґенгайма в Більбао, наприклад, або університет Мілуокі. У Баку побудували славнозвісні Полум'яні вежі. Архітектор Заха Хадід зробила цікаві об'єкти. Тільки життя розсудить – це прогрес чи навпаки. В Україні рівень ідей інший: центри надання адмінпослуг, акушерські медичні пункти, центри безпеки.

У всіх проєктувальників завдання одне – економія енергії

Під час відновлення країни після війни наші спеціалісти ризикують загубитися на тлі іноземних партнерів. Будь-яка німецька компанія діятиме так: гроші дав весь світ, а освоїти їх треба своїми архітекторами. Можливо, це виправдано. Наприклад, покриття, яке на центральному стадіоні Києва, не міг ніхто зробити, крім німців. А буває навпаки. І хто сказав, що прийдуть найкращі спеціалісти? У нашої влади спрацьовує радянська ментальність – пієтет перед іноземцями.

Останні років 10 зводжу будинки. Нині – шостий. Спочатку спроєктував той, у якому живу. Потім – де працюю. Один будинок продав. Постійно зайнятий конкретною реалізацією: вікна, дах, облицювання. Це моє хобі – і корисно, і займає емоційно.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

Зараз ви читаєте новину «"Значні речі завжди робить колектив. Але його має очолювати особистість"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути