вівторок, 16 червня 2020 13:40

Захотів реставрувати хрест. Священник попередив: "Він коштує дорожче, ніж ваша хата"

Дерево для різьблення витримують п'ять років

Батько народився на Вінниччині, працював залізничником. Мати була родом із Сибіру, там закінчила медичний інститут. 25 років очолювала дитяче відділення лікарні. До неї навіть уночі телефонували пацієнти. Переживала за кожного. Тому я не сумнівався у виборі професії – після школи вступив до медичного університету.

У школі займався легкою атлетикою, в інституті – самбо, греблею на байдарках. Із хлопцями купили спортивні човни. Разів шість спускалися Південним Бугом. Ночували в наметах, рибалили. Колись із друзями виготовили пліт. Пливли на ньому 10 днів аж за Гайворон на Кіровоградщині.

Пробував себе у радіосправі, фото- і кінозйомці. Кінокамери були великою рідкістю, коштували півтори моїх зарплати. Плівку на 3 хвилини фільму треба було проявляти 2,5 години за певної температури й не допускати її коливання навіть на один-два градуси. А щоб змонтувати 15-хвилинну стрічку, мали проявити п'ять-шість плівок. Справа дуже скрупульозна.

1977 року закінчив медуніверситет. Мій брат Віктор, студент педагогічного інституту, їхав у Карпати на літню практику. Мене взяли як лікаря. Там відвідував музеї, крамниці. Вразили вироби з дерева гуцульських майстрів, особливо маски.

  ”Узяв шматок дерева й захотілося зобразити бороданя. Старий вийшов добродушний, щирий. До образу вирішив додати щось ніжне. Так у його руці з’явилася тендітна квітка”, – розповідає Юрій Дяченко про картину ”Перша квітка”
”Узяв шматок дерева й захотілося зобразити бороданя. Старий вийшов добродушний, щирий. До образу вирішив додати щось ніжне. Так у його руці з’явилася тендітна квітка”, – розповідає Юрій Дяченко про картину ”Перша квітка”

Моєю першою роботою і стала маска індіанця. Потім були єврей-перукар і козак. Про мою першу виставку, яку організував у Гайсинському медучилищі, написала всесоюзна медична газета. У ті роки ніхто в Україні не займався плоскорельєфним різьбленням. Я почав цей напрямок відновлювати.

Різьблення – моя духовна потреба. Ніколи не думав про славу.

У Мар'янівській церкві в Гайсинському районі на Вінниччині побачив старовинний напрестольний хрест. Захотів його реставрувати. Священник погодився, але попередив: "Він коштує дорожче, ніж ваша хата". Вдома зрозумів, що відновити його не вдасться – надто побитий шашелем. За три місяці зробив із нього копію. Там є деталі, менші за вушко голки.

Люди стали просити зробити ікони на замовлення. Брали на вінчання, новосілля чи подарунок. Казали, лик Миколи-Чудотворця приносить добробут. Зараз такі виготовляють на верстатах, продають через інтернет у рази дешевше. Та це вже не художня робота.

Кожній роботі присвячую в середньому три-чотири ­МІСЯЦІ. Найдовше працював над іконою "Почаївська Божа Матір" – сім років, обмірковував кожну деталь.

Є історія про розстріляний з'їзд кобзарів. Його нібито скликала в 1930-х у Харкові радянська влада. Відтоді нікого з тих співців більше не бачили. Кажуть, їх розстріляли. Є версія, що кинули в шахту чи втопили на баржі. Маю серію картин на цю тему.

Деякі сюжети народжуються миттєво – взяв шматок дерева і вже бачу майбутню картину. Хоча іноді виношую тему роками. Маю серію "козацьких" робіт. На деякі з них надихнули розповіді покійного діда Семена.

  Юрій ДЯЧЕНКО, 66 років, лікар, художник-­різьбяр. Народився 26 квітня 1954-го в Гайсині на Вінниччині. Батько працював на залізничній станції, мати була педіатром. Навчався на невропатолога у Вінницькому державному медичному університеті імені Миколи Пирогова. Згодом закінчив факультет декоративно-прикладного мистецтва Московського державного університету культури та мистецтв. Працює в техніці різьбленого рельєфу, жанрах історичного портрета, історичної композиції та пейзажу. Член Національної спілки художників України. Заслужений майстер народного мистецтва. Провів вісім персональних виставок. ”Якось у гості зайшов художник Андрій Чебикін. Подивився мої роботи та змусив організувати персональну виставку. Відбулася 1996-го у Вінницькому художньому музеї. Наступного року була ще одна. Потім мої вироби представили у столичному виставковому залі Українського фонду культури. Захід відкривав поет Борис Олійник”. Роботи мають президенти України Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Одружений. Дружина Лариса – сімейний лікар. Син Павло, 27 років, невропатолог, навчається в аспірантурі
Юрій ДЯЧЕНКО, 66 років, лікар, художник-­різьбяр. Народився 26 квітня 1954-го в Гайсині на Вінниччині. Батько працював на залізничній станції, мати була педіатром. Навчався на невропатолога у Вінницькому державному медичному університеті імені Миколи Пирогова. Згодом закінчив факультет декоративно-прикладного мистецтва Московського державного університету культури та мистецтв. Працює в техніці різьбленого рельєфу, жанрах історичного портрета, історичної композиції та пейзажу. Член Національної спілки художників України. Заслужений майстер народного мистецтва. Провів вісім персональних виставок. ”Якось у гості зайшов художник Андрій Чебикін. Подивився мої роботи та змусив організувати персональну виставку. Відбулася 1996-го у Вінницькому художньому музеї. Наступного року була ще одна. Потім мої вироби представили у столичному виставковому залі Українського фонду культури. Захід відкривав поет Борис Олійник”. Роботи мають президенти України Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Одружений. Дружина Лариса – сімейний лікар. Син Павло, 27 років, невропатолог, навчається в аспірантурі

Так з'явилося різьблення "Що то за козак, що не може голою сракою їжака вбити". Дід розповідав: коли під час походу помічали, що козак ходить до дівчини, змушували його сісти на їжака. Я 20 років думав, як зобразити, щоб і голого заду не було видно, і композиція була красномовна. Вирізав зібрання козацької ради. Винуватець тримається за п'яту точку – відчуває, що має статися. Другий показує хустину, яку купив дівчині. Ще один – із задоволеною пикою – несе їжака. Один чолов'яга підбадьорює – показує на пальцях, що вже трьох убив, мовляв, не переймайся.

Улюблений матеріал – липа. Використовую також дуб, клен, черешню, грушу. Перед роботою дерево витримую понад п'ять років. Вироби покриваю воском, барвники беру лише натуральні – горіх чи кору дуба.

Картини козацької тематики емоційно сильні. Кожен трагічний сюжет болісно переживаю. У роботі "Незламний" змалював Губницьку трагедію (знищення польським каральним загоном під час нічної служби в церкві жителів села Губник Гайсинського району на Вінниччині 1654 року. – Країна). Одного козака вони посадили на палю. На картині видно, що він ледь живий. А польський пан зловтішається. Та в останні хвилини життя козак знайшов у собі сили та скрутив ляху дулю.

Нещодавно взявся за абстрактні композиції – вирізаю оголених жінок із пишними формами.

Продаю свої роботи неохоче. Маю вдома понад 200.

Зараз ви читаєте новину «Захотів реставрувати хрест. Священник попередив: "Він коштує дорожче, ніж ваша хата"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути