Максим Сімороз зібрав тисячу футболок
Колекціоную футболки, в яких гравці виходили на поле. Вони відрізняються від тих, які продають у магазинах для вболівальників. Зокрема, втричі легші за магазинні.
Коли мені було 11 років, один з адміністраторів київського "Динамо" подарував футболку збірної СРСР. Це була вісімка Володимира Безсонова.
Через інтернет контактую з іншими колекціонерами. В Європі таких небагато. А в Південній Америці – тисячі.
Не надихають футболки європейських топ-клубів – "Барселони", "Баварії". Ними півсвіту завалено. Приємніше мати в колекції екіпіровку "маленьких" команд та збірних. Наприклад, Люксембургу чи Андорри.
У моїй колекції близько тисячі футболок. Поновлюю, обмінюю. Кілька подарував музею "Олімпійського", 40 віддав фан-клубу "Динамо".
За футболку Андрія Ярмоленка з матчу Євро-2012 отримав майки "Селтіка", "Севільї" та "Копенгагена". Футболку Віктора Скрипника виміняв у фаната бременського "Вердера", коли наш захисник уже завершив кар'єру.
Футболок дешевших за 100 доларів немає. Майку Андрія Шевченка з Євро-2012 я продав за 1,5 тисячі євро.
Більшість футболок зберігаю вдома. Частина колекції – у друга за сімома замками.
2011-го збірна України грала товариський матч проти Італії в Києві. До мене підійшов чоловік у костюмі й шапці. Каже: "Давай поміняємося. Що в тебе?" – і дає футболку збірної Італії. Глянув, ніби справжня. Написано: Materazzi. Приглядаюсь до хлопця – а це сам Марко Матерацці.
Нелегко було дістати футболку Ліонеля Мессі. Трапляється багато фейків. Вийшов на хлопця, який має знайомства з адміністратором "Барселони".
Знайома працює агентом супермоделі Ірини Шейк. Домовилися, що вона приїде судити конкурс "Міс Україна-2013". Попросив привезти футболку Кріштіану Роналду (пара недавно розійшлася, мали стосунки п'ять років. – "Країна").
Під час фуршету на "Олімпійському" мене познайомили з президентом "Реала" Флорентіно Пересом. Коли він дізнався, що я – колекціонер, то після матчу з "Динамо" зайшов у роздягальню "Реала" й виніс ще гарячу футболку Рауля.
Микола Пінчук грав за "Динамо" в 1960-х. Я знайомий з його сином. Попросив футболку. За тиждень він зателефонував: "На дачі в батька знайшов одну, в підвалі. Ми вже хотіли її на ганчірки пустити".
У Києві збірна України проводила товариський матч із Канадою. Ніхто з гравців не хотів мінятися футболками. Адміністратор канадців пояснив: у них один комплект форми, а команді ще треба зіграти з греками. Подумав, що жартує. Підійшов до футболіста, який давав інтерв'ю, і той помінявся зі мною. Потім розповідали, що він бігав по дворику стадіону "Динамо" і шукав хлопця зі своєю футболкою. Хотів забрати назад.
2 
1
Коментарі