Костюм сапера важить 22 кілограми
Саморобним вибуховим пристроєм може бути чайник або скороварка. Вибухівку можуть закласти під банку з кавою, в іграшку. Таких подлянок розмінував десь із 60. Скільки замінував – це секретна інформація.
За виїзд доводилося розміновувати чотири-п'ять вибухо-
небезпечних предметів. Боєприпаси є двох видів – штатні й нештатні. Перші – це, наприклад, протитанкова міна, в яку закручений запал. А нештатні – може бути все, що завгодно. Міна стоїть "догори ногами", підривник замінений іншим ініціювальним приладом, наприклад, гранатою. Піднімаєш міну, а вибухає граната. Нештатні – найнебезпечніші.
У будь-якій ситуації мусиш тримати себе в руках. Бути спокійним, вміти її оцінити.
Саперу шкідливо все, що впливає на нервову систему: наркотики, надмірні емоційні переживання. А решта – забобони: хтось не голиться, хтось носить браслети чи амулети.
На удачу в мене є кулон – копія офіцерського ґудзика XVII століття. Ношу браслет з дерев'яним хрестиком, який подарувала волонтерка. На щупі завжди прив'язана жовто-блакитна стрічка, яку прислали діти.
До небезпеки звикаєш за три-чотири дні. Але пильність, концентрацію уваги втрачати не можна ніколи. Маєш постійно собі нагадувати – це небезпечно. Хоч би скільки розмінував, хоч би який мав досвід – розслаблятися і працювати на автоматі не можна.
Іноді просто молилися, щоб був вихідний. Буває, тільки приїхали з виїзду, помилися, якоїсь картоплі з тушонкою поїли, як уже телефонує начальник сектора, генерал. Приходжу в кабінет, доповідаю, що зробив, а він: все добре, ось карта – потрібно відпрацювати. Іноді це тривало цілодобово. Мій приятель жартував: "Льоша, не знімай берці. Бо як тільки роззуваєшся – нас одразу викликають".
Смішно, коли показують у кіно три дроти: синій, червоний і зелений. Жоден професіонал не ставитиме кольорових дротів. Ти повинен бачити суть схеми: де елемент живлення, де генератор, де – додатковий засіб.
Проходимо курси допідготовки. Кожен у класі має виготовити свій вибуховий пристрій. А потім розглядаємо схеми, тобто ділимося досвідом. Це вже 20 прикладів: той із книжкою, той із пачкою сигарет чи з ручкою.
З собою вожу кілька книжок спеціальної літератури.
У нашій справі головне – правильно знищити боєприпаси. В Афганістані американці натрапили на артилерійський снаряд, від нього тягнеться купа дротів. Щоб підірвати, кинули гранату. Не спрацювала. Давай розстрілювати з крупнокаліберного кулемета. Безрезультатно. Що маємо: граната переведена в бойовий стан, артснаряд пошкоджений, підривник пошкоджений, чи розірвана система – невідомо. Тоді викликають українців. І наші хлопці, ризикуючи життям, розміновують.
Перед кожним виїздом проходимо психологічні тести. Щоб налаштувати особовий склад, заспокоїтися самому.
Від характеру навряд чи залежить спосіб мінування. Є професіонал або дилетант. Якщо боєприпас встановлено з випендрьожами – додатковим живленням, незвичної форми – значить, працював знавець.
Немає різниці, хто встановлював заряд – росіянин, українець чи француз. Різниця може бути хіба що в боєприпасах. Все, що у нас застосовується, – пострадянського виробництва. На цій війні не зустрічав боєприпасів американського чи натовського зразка. Часто використовують вибухівку російського виробництва або китайського, яка скопійована з російських аналогів.
У саперів найчастіше страждають суглоби і спина. Костюм, залежно від ступеню захисту, важить до 22 кілограмів. Попрацюй хвилин 40, побігай, поноси вибухівку, міни, зброю, півтонни тротилу. Хто буде завантажувати – я і команда: водій, старший сапер і сапер. Один ящик з тротиловими шашками важить 25 кілограмів.
Часто доводиться працювати по пояс у воді чи багнюці, при мінусовій температурі. Коли потрібно замінувати об'єкт, виходимо і в дощ, і в сніг, і в нічний час. Мерзнуть пальці, намокає одяг. Є такий жарт: "Пішов дощ, прийшла пора сапера".
Спеціальний одяг дуже важливий – починаючи від наколінників і закінчуючи термобілизною. Також взуття, непромокальна форма. Усі намагаються придбати її іноземного виробництва. Хоча останній раз нам видали нашу, нового зразка. Непогана.
Слава Богу, з нашої команди всі живі-здорові. Але в цій війні загинули двоє моїх добрих друзів-вертолітників. І багато спецпризначенців, яких знав. Приїжджає БТР із загиблими десантниками, а з борту – кривава юшка сочиться. Клубок до горла підступає.
Про офіцерів, а особливо саперів, завжди ходять чутки, що за їхню голову призначена винагорода. Я не звертаю уваги. Є проблеми нагальніші.
Є кілька заповідей, які не можна порушувати. Не ходити по неперевіреній території. Не допускати скупчення людей, не курити при розмінуванні й розвідці. Не зрушувати з місця вибухонебезпечні предмети. Заборонено особовому складу стояти поряд із розмінованими боєприпасами.
У саперській роботі не мають значення ні зріст, ні товщина пальців.
Там кожен день комусь рятуєш життя, а хтось – тобі. Мене часто прикривали снайпери.
Коли повертаємося – обнімаємося, як брати. Є така фраза: щоб кількість твоїх виходів збігалася з кількістю повернень.
Колеги не розпитують про роботу. Захочеш, сам розповіси.
2 
1
Коментарі