Японці відпочивають шість днів на рік
– У Токіо живуть 13 мільйонів людей. Половина носять на вулиці медичні маски. Причина – численні алергії, інфекції, пил і смог, – каже волинянка Анастасія Ковальська, 21 рік. Два місяці працювала моделлю в столиці Японії. Жила з двома колегами в орендованій агентством квартирі. Кілька разів на тиждень гід водив їх по місту.
– На третій день у горлі постійно дерло, очі почервоніли. Почала вдягати маску і затемнені окуляри.
Кожен японець має красиву й дорогу візитівку. Навіть студенти й кур'єри. Коли її вручають, беруть обома руками, читають і ховають у візитницю. Так само шанобливо подають свою. Кожен має грубу книжечку з візитками.
Чоловікам можна їсти суші руками й сидіти "по-турецьки". Жінкам заборонено. Зауваження зроблять навіть туристкам. За столом треба говорити про їжу, у гостях – хвалити господарів. Не можна встромляти палички в рис – так роблять лише на поминках. На початку застілля піднімають один тост – "Кампай!" – "До дна!"
У більшості орендованих квартир забороняють заводити котів. П'ять років тому країну заполонила мода на заклади харчування з кішками. Люди ходять у кото-кафе зняти стрес. Є заклади з котами рідкісних порід, кошенятами.
Сміття сортують на п'ять видів. Якщо не належить до жодної категорії – за утилізацію потрібно платити. Місць для звалищ немає, тому сміття переробляють або спалюють. Із непотребу в затоці на півдні міста Кобе насипали острів площею 436 гектарів. Там є готелі, парки, розважальний центр. Із використаних пластикових пляшок виготовляють меблі, спортивний одяг, зі скла й глини – вуличну плитку, кахлі.
Після роботи заведено ходити з колегами в кафе чи караоке. Там вирішують і виробничі питання. У караоке-барах кожна компанія має звукоізольовану кімнату. Горланять популярні японські пісні або американську попсу 1990-х. За вечір випивають кілька літрів саке – рисової горілки.
У традиційних родинах душ і ванну приймають по старшинству. Мило чи піну не використовують. Гостеві пропонують помитися першому.
На ринку Цукідзі в центрі Токіо щодня продають понад 2 тисячі тонн риби й морепродуктів.
Багато хто все життя працює в одній фірмі. Приходять за годину до початку робочого дня, йдуть тільки після боса. Із 1970-х поширене кароші – смерть на роботі від перевтоми. Прем'єр-міністр Кейдзо Обуті помер у власному кабінеті. Працював 12 годин на добу, за 20 місяців мав три вихідних. Офіційно на рік можна взяти 18 днів відпустки, але японці здебільшого використовують третину. Найдовшу відпустку – сім днів – беруть під час медового місяця.
Середній вік японця – 84,6 року. На відпочинок виходять у 65. Якщо в 60, то пенсію отримують на чверть меншу, якщо в 70 – на чверть більшу. Пенсіонери підпрацьовують таксистами, прибиральницями, продавцями. З великих міст переселяються у села. Багатші переїжджають у дешеві сусідні країни – Філіппіни, Малайзію, Індонезію.
Країна розташована на чотирьох великих і 6800 маленьких островах. На них багато гір і вулканів. Щороку стається близько 1500 землетрусів. За два місяці відчула п'ять поштовхів. Першокласників навчають, як поводитися під час виверження, землетрусу чи іншої катастрофи.
Двом дівчатам із нашої групи заборонили входити в громадську лазню. Мали татуювання на попереку і стегнах. В Японії борються з організованою злочинністю – якудза. Члени банд укривають тіло татуюваннями. Їм забороняють відвідувати бані, не селять у готелі. З великими татуюваннями навіть іноземців не пускають, а маленькі тату пропонують заклеїти пластиром.
Палац Кокьо – резиденція імператора Акіхіто і його родини. Збудований на місці фортеці, де жили військові правителі. Оточений ровом із водою, через який перекинуті кам'яні мости. Всередині розташована зала гармонії, де імператор приймає глав держав і послів. Також – музеї, зала бойових мистецтв для охоронців. Сади і більшість будівель відкриті для огляду. Відвідати палац можна за дозволу управління Імператорського двору.
Незаможні туристи часто ночують у готелях-капсулах розміром 2 на 1,5 метри. Ніч у міні-кімнатці з доступом до інтернету, кондиціонером, матрацом і телевізором коштує від 30 доларів. Душ і туалет – загального користування. Білизну, шкарпетки й гігієнічні набори можна купити в автоматах.
Усі вбиральні безкоштовні. Є кабіни для людей з інвалідністю й матерів із дітьми. В офісах і готелях стоять дорогі унітази з додатковими функціями. Є кнопка, що імітує плюскіт води, щоб не було чути неприємних звуків. У персональних унітазах є датчик, який показує аналіз сечі та калу й відправляє дані лікарю.
На кожному кроці – гральні автомати. В ресторані можна виграти живого омара. Кухар одразу його приготує.
У районі Сібуя є найбільший у світі секс-шоп. На семи поверхах представлені всі види порножурналів, секс-іграшок, реалістичних ляльок і відеопродукції. В автоматах за 50 доларів можна купити вживані жіночі труси. Це – один із фетишів. Порножурнали з коміксами продають навіть у продуктових магазинах.
П'ять традиційних японських страв
1. Сашимі готують з океанської риби фугу. Якщо порушити технологію, можна отруїтися. Деякі органи риби містять смертельні токсини. Заможні японці замовляють страву на свята. Подають із рисом та овочами.
2. Місо-суп п'ють із глибокої чашки. В основі – паста із ферментованих соєвих бобів, ячменю, рису і пшениці. Додають водорості, гриби, м'ясо або рибу, соєвий сир тофу.
3. Ікідзукурі – красиво викладена на тарілці сира свіжа риба. Страву прикрашають червоними шматочками тунця, білими – кальмара, креветками й молюсками. Подають із цибулею, огірками, м'ятою, редисом і хроном.
4. Окономіякі – японська піца – замішаний на воді й яйцях млинець. На нього шарами викладають м'ясо, морепродукти, капусту, овочі. Зверху посипають рибною стружкою. Смажать, приправляють соусом, майонезом, зеленою цибулею та сушеними водоростями.
5. Сукіякі готує кожен собі сам. На стіл ставлять казанок на плитці. Гості кладуть туди варитися яловичину, зелену цибулю, гриби, локшину, китайську капусту. Коли все готове – паличками беруть шматочки продуктів, умочують у соус і їдять.
3 
1
Коментарі
1