"Універсали показував у Верховній Раді. Прийшли з десяток депутатів"

Портрет Симона Петлюри не встигли розтиражувати до окупації Львова

1984 року до мене потрапила велика тека матеріалів 1917–1921 років про боротьбу українського народу за незалежність. Їх зібрав Микола Прахов – син мистецтво­знавця Адріана Прахова.

 

Серед десятків газет і листівок був плакат 1920 року зі зверненням Симона Петлюри до українського народу з підписом: "Головний отаман військ Української Народної Республіки С. Петлюра. 21 квітня 1920 року. Ставка". Відтоді збираю матеріали на тему політичної історії України ХХ століття. За радянських часів це було небезпечно. Поповнював колекцію в Литві й Польщі.

У Вільнюсі 1987-го придбав плакат із написом: Nagroda 100000 zl. Kazdemu, kto pierwszy przyczynisie do ujawnienia lub ujecia sprawcy mordu dokonanego dn.15 czerwca r. b. przy ul. Foksal w Warczawie, na osobie Pana Ministra Spraw Wewnetrznych s. p. Bronislawa Pierackiego. Warszawa. 16 czerwca 1934. r. Ministerstwo Spraw Wewnetrznych (Винагорода 100 тис. злотих. Кожному, хто допоможе розкрити чи захопити виконавця вбивства міністра внутрішніх справ Броніслава ­Пєрацького 15 червня 1934 року, що сталося на вулиці Фоксал у Варшаві. – Країна).

Пєрацький керував політикою пацифікації українців Галичини у 1930-х. Одним з організаторів убивства був Степан Бандера. Це був акт відплати за організовані міністром репресії проти українських селян.

Чотири Універсали Української Центральної Ради 1917–1918 років друкували в типографіях усіх великих міст. Документи визначали основні етапи боротьби за державність – від автономії до незалежності.

Перший, датований 10 червня 1917 року, визначав автономію України від Росії і що головним джерелом влади в Україні є народ. Другий від 16 липня 1917-го вказував, що остаточну форму автономії України вирішать Установчі збори Російської республіки. 20 листопада 1917 року Третім Універсалом проголосили Українську Народну Республіку. Четвертий Універсал 22 січня 1918-го декларував незалежність України. Ці Універсали та інші матеріали з колекції, присвячені Українській революції, демонстрували у Верховній Раді кілька років тому. Але депутати не зацікавилися – на запрошення спікера прийшли з десяток парламентаріїв.

На Хрещатику працював магазин "Депо музичних інструментів Їндржиха Індріжешека". 1917 року там записали на грамофонну платівку гімн "Ще не вмерла Україна" у виконанні хору українських військовополонених Верцлярського табору. Її я купив 2009-го в Клубі колекціонерів за 500 гривень.

Особливо ціную портрет Симона Петлюри, який не встиг­ли розтарижувати. Його підписали до друку на початку вересня 1939 року. Того ж місяця до Львова увійшла червона армія.

В одного збирача купив пачку непримітних видань Всеукраїнської академії наук кінця 1920 років – бюлетенів і брошур. На деяких були облатки з адресою "Київ. Паньківська, 9". Це був флігель, де жила сім'я Михайла Грушевського. Тепер за цією адресою розташований його музей.

У січні 1918-го бронепоїзд під командуванням червоного бандита Андрія Полупанова спалив артилерійським вогнем будинок, де жили Михайло Грушевський і Василь Кричевський. Знищені унікальні колекції художника. Архів та бібліотека історика. Вагітну дружину Кричевського встигли витягнути. Грушевський перебрався у флігель. Той був невеликий, тому другорядні видання й періодику зберігали в сараї, який називали дров'яним складом. Частина з них і потрапила до мене. Деякі подарував Музею Грушевського.

 

У 1970-х усередину книжки одного з керівників комуністичного партизанського руху Сидора Ковпака "Від Путивля до Карпат" вставляли текст спогадів одного з командирів Української повстанської армії. Це таємне видання я придбав у вдови музикознавця Аристида Вирсти (був родом із села Барбівці Сторожинецького району Чернівецької області. 1947 року переїхав до Парижа. Помер там 2000-го. – Країна). В її бібліотеці знайшов і привіз до Києва спогади міністра закордонних справ Олександра Шульгіна з його автографом. Вони пізнавальні, жваво написані. У Парижі також придбав чимало брошур і листівок підпільних і іноземних видань УПА.

Пишаюся листівками Січових стрільців. Ці підрозділи створили в Австро-Угорщині для звільнення українських земель від правління Російської імперії. Організували мистецький курінь, до якого належали художники, поети, композитори. Займалися культурним вихованням бійців і просвітою населення, відкривали школи.

Маю в колекції щоденник за 1918 рік київського гімназиста Івана Кишка, який згодом став композитором. У січні йому було 13 років. Описує бої на Печерську. Як із гармат руйнують житлові багатоповерхівки. Повідомляє, що хтось із вікна застрелив солдата, який ішов вулицею.

×