У мене перепитували: "А це точно від одного чоловіка?"

37‑річна Катерина РИБІЙ зі Львова із чоловіком 41‑річним Михайлом виховують сина Олександра, 18 років, і доньку 2‑річну Вероніку:

– Познайомилися з чоловіком, коли мені було 13 років, а йому 18. Служив у військовій частині в нашому містечку. Казав, що завжди знав: я буду його дружиною. Пропонував вийти заміж. Хотіла почекати. Завагітніла швидше, ніж одружилися. Рідні казали: "Катруся, ти рано". Баба зомліла, коли дізналася. Бо я з нею росла. З матір'ю мала дружні стосунки. На звістку про вагітність вона засміялася.

Народила у 17. Сказала, що дитина не зруйнує моєї мети. Я саме вступила до університету заочно. На навчання брала бабу й сина. На перерві між парами бігала його годувати. Не хотіла відлучати від грудей.

 

На третьому курсі приїхала до Львова шукати роботу. Влаштувалася в редакцію газети. За пів року забрала сина й віддала в садок. З чоловіком винайняли квартиру.

На другу вагітність ми не наважувалися 16 років. Не мали житла. Понад 13 років орендували. Коли нарешті доробилися до свого, чоловік зізнався, що готовий до другого батьківства.

Я ж мала серйозні пропозиції по роботі. Довго зважувала, що обрати: продовження сім'ї чи кар'єру. Відчула, що маю нереалізований материнський інстинкт, готова піклуватися. Розуміла, що з кар'єрою прийдеться пригальмувати. Тричі відмовилася від високих посад у Києві й вирішила народити вдруге.

Коли вже знали про вагітність, взяли фото з УЗД, на якому було видно маленьку "квасолинку", прийшли до сина й кажемо: "Хочемо тобі щось розповісти". Показуємо фото. "Ооо, у вас буде дитина? А в мене братик чи сестричка?" – обіймав нас. Він був уже дорослий, не ревнував. Дбав про мене. Ходив з нами на огляд, щоб почути, як стукає серце.

Дивно на вагітність реагували лікарі, перепитували: "А це точно від одного чоловіка?" Дивувалися, що ми наважилися на дітей із такою різницею.

Коли мала народжувати, взяла лікарняний, але продовжувала допомагати напарникам. Через 10 хвилин після пологів давала коментар по телефону (Катерина – речниця Патрульної поліції Львова. – Країна). Чоловік жартома сказав, що вбив би, якби не дитина на руках. Заплакала, коли побачила першу зустріч сина та дочки.

Жодного дня не була в декреті. Працювала дистанційно, брала малу на роботу, чоловік допомагав. Як і сина, годувала грудьми.

Під час першої вагітності я була молода, не розуміла, що це. Хотіла спати, нервувалася, чому малий не засинає. Вдруге не відчувала дискомфорту, обіймала дочку, коли та плакала, була спокійна.

Зараз вона ходить у садок. Син навчається в університеті та працює в ІТ-фірмі. Із дівчиною орендують квартиру. Мене питають: "А він не зробить тебе бабою так рано?" Я точно не сваритиму.

Виховую їх, щоб могли приймати самостійні рішення. Ніколи нічим не лякаю. Замість "ти впадеш, не роби так", кажу: "обережно". На прикладі сина побачила, що це працює. Він сплачує комунальні, вміє готувати, прибрати. Значить, я досягла свого.

×