Сьогодні прокинулася о сьомій ранку. Прочитала "Отче наш". Глянула у вікно, чи там не сидить горобець на гілці. Сьогодні його не було. Ввімкнула мобілку, бо на ніч вимикаю, щоб менше батарея сідала. Прийшла баба Люба і почала прибирати ліжко, складати ковдру. Якраз мама попорала худобу й зайшла в мою кімнату. Допомогла мені сходити в туалет. Потім принесла варену картоплю з квашеними помідорами, моє улюблене – хліб з маслом і компот. Поставила їжу на стілець перед диваном. Я помалу почала розхитуватися, напружуючи всі м'язи, і пересунулася на спині ближче до стільця. Сама розстелила правою рукою біленьку хустинку коло голови, щоб на диван нічого не полилося. Набираю в ложку небагато, їм повільно. Компот п'ю через трубочку. Вмію їсти дуже охайно, щоб крихітка не впала. Мене за це дідусь хвалить. А мама буває сердиться й кричить: "Їж швидше, бо всьо охолоне". Але я вмію її поставити на місце. Даю їй прочуханку. В неї немає чоловіка, то я їй замість нього. Вимагаю, щоб скрізь була чистота. Щоб мій одяг був чистенький і охайно складений в шафі. Люблю порядок.
Рідні два роки тому купили мені ноутбук. Дідусь придумав ставити його на дерев'яну підставку. Мені так легше водити пальцем по сенсорній панелі. З мишкою важче. На ньому переглядаю сімейні фотографії. Слухаю пісні Юри Шатунова і Стаса Михайлова. Шатунова маю цілий збірник. На комп'ютері працювати мене навчили сільські хлопці Юра й Ігор. Я швидко освоїла. Маю таку пам'ять, що раз побачу по телевізору номер телефону й потім кілька днів його пам'ятаю.
Як набридає слухати музику, читаю газети, любовні романи, детективи. Мені спирають книжку на бильце дивана, я повертаю до неї голову. Грубі книжки читаю догори ногами. Бо легше читати з того боку, де більше сторінок і не треба притримувати рукою. Через те я одну сторінку читаю, як усі, а другу перевертаю догори дригом і читаю справа наліво.
Багато читаю Біблію. Вірувати почала два роки тому, коли познайомилася з євангелістами. В сусідньому селі Самгородок є їхній Дім молитви. Там мене навчили проповідувати. Маю учнів – кілька дорослих жінок і двоє дівчаток. На вихідні мама мене туди возить у дитячому візку.
Буває, до хати забігає кіт Мурчик. Я намагаюся його погладити, але вдається тільки схопити за хвоста. Він тікає від мене.
Мені подобається, як у хату сходяться люди, говорять, шумлять. Раніше, ще як не було мобілок, до нас часто заходили подзвонити. Бо в нас був один телефон на все село. Приходили навіть о другій ночі "швидку" викликати. Я перша знала всі новини в селі. Люблю, як поштарка приносить свіжі газети й пенсію. Маю щомісяця 1146 гривень. Гроші порахую, потримаю в руках і віддаю мамі.
О 17.00 вмикаю пультом телевізор. Переглядаємо з дідусем випуски новин по всіх каналах. Як бачу політиків, то думаю: я б вас усіх повиганяла. Люблю передачу "95-й квартал", там їх смішно критикують. Мені подобаються тільки Арсеній Яценюк і Микола Катеринчук, бо він від нашого Козятинського округу. Часто читаю в районній газеті його привітання зі святами.
Дуже рада, як показують Світлану та Віталія Білоножків. Я їх бачила вживу в серпні 1998 року. Ми з мамою поїхали в НовоградВолинський на день міста. У нас там родичі живуть. Пішли з ними на концерт. Стали за людьми, а я лежу у візку й нічого не бачу. Мій дядько взяв мене з ним на голову і поніс до сцени. Слідом мама біжить. Уже ми біля сцени. Віталій Білоножко якраз спустився до людей. Спинився коло мене, вклонився. Бачу, слідом іде Світлана, але моя сусідка перехопила її в обійми й не дала дійти. Якраз співали "Моя любов".
Щовечора слухаю музичні поздоровлення по вінницьких телеканалах. Роздивляюся одяг ведучих. Подобається, як жінка вдягає блузку із гармошкою на грудях. Люблю великі пишні комірці. Мої улюблені кольори – рожевий і малиновий. У мене є ніжна рожева кофточка, яку вдягаю, як іду в гості.
Маю гарну осінню червону куртку з капюшоном. Зверху вона гладенька, але підкладка трохи завузька мені. Торік мама купила коричневу дублянку з хутром на рукавах. Шапки не люблю, мама закутує хусткою. Взуття та колготки теж не ношу. Тільки теплі рейтузи. У теплу погоду вбираюся в свою улюблену білу французьку сукню 36го розміру. Їй уже років із 10. У неї короткі рукави з вибитими квітами та атласна спідниця. Трохи задовга на мене, але я в ній дуже гарна.
Усе купує мама. Сама я ніколи не була на базарі. Якщо куплять щось не те, я подякую, але носити не буду.
Миюся у великих ночвах.
Заставляю маму стригти мене раз на місяць. Довгі коси спадають на лице, не можу з ними голови повернути.
Їм тричі на день – макарони, вареники, солодке. Люблю пиво. Іншого спиртного не вживаю.
Як збираємося кудись у гості, можу підмалювати губи. У мене є ціла косметичка з помадами та тінями. Маю невеличке дзеркальце на підставці. Беру його рукою, притискаю до щоки і відгинаю ніжку. Ставлю на дивані так, щоб себе бачити.
Найбільше свято мала на 30-річчя. У мене день народження 13 травня. Приїхали всі родичі, танцювали. Подарували золоті браслет і ланцюжок із Богородицею.
Мені подобаються всі чоловіки, яких знаю. Я не перебірлива. Але кавалєра в мене ніколи не було. До мене ніхто не залицявся, бо я – інвалід, нікому не потрібна. Зате маю друзів. Часто заходить сусід Юра, йому 22 роки. Він вчиться на інженера у Вінниці. Одинадцятикласник Ігор шле красиві віршовані есемески, бо знає, що я їх потім переписую собі в блокнот.
Плачу дуже рідко. Навіть не пам'ятаю, коли це було востаннє.
Найщасливіша буваю, коли бачу немовляток. Усе маленьке, то моє – собача, котеня, курча, немовля. Маю двох племінниць: Анічці 10 місяців, а Настуні 5 років.
Люблю, коли в дім з'їжджається вся родина. Останній раз так збиралися цього літа, в серпні. Дідусь із бабусею святкували 60 років спільного життя.
Вечорами ми з мамою дивимося серіали. Учора вона не додивилася, поклала голову мені на ноги й заснула.
Позаторік підхопила запалення легенів. Їхала в машині на весілля, спітніла. А потім продуло. А так майже не хворію, навіть голова не болить.
Хочу, щоб до нас приїхав пожити якийсь депутат із програми "Без мандата". У нашому селі нема газу. Може, він проведе.
1 
1
Коментарі
7