КИШЕНІ Й ҐУДЗИКИ ОБТЯЖУЮТЬ СУКНЮ – ВВАЖАЄ ДИЗАЙНЕР ОДЯГУ ЛЮБОВ ГУК
НАЗИВАЮ СВІЙ СТИЛЬ АБСТРАКТНЕ ЕТНО. Форму сукні роблю мінімальною, тоді вона може видозмінюватися під форму тіла й рухи. Погони, рюші, виточки, декоративні шви, кишені й ґудзики тільки обтяжують сукню. Мій крій майже, як у народних сорочок, тільки спрощений. Якщо, наприклад, у платті-"олівці" далеко не кожній буде гарно, то народні сорочка, спідниця й корсетка – підійдуть усім. Оця багатошаровість одягу забезпечує гармонійні пропорції, і це – красиво. Українці працюють зі складкою, вона створює одяг, дає свободу рухів. Проста форма сукні дозволяє милуватися і силуетом, і тканиною.
ЧОРНА ПООРАНА ЗЕМЛЯ, А ЗА НЕЮ ЙДЕ СМУГА ЗЕЛЕНОЇ ТРАВИ – для мене поєднання цих кольорів найбільш потужне. Люблю фактурність тканин, які нагадують ріллю, природно мнуться, утворюють рельєфні складки. Як-от льон. Щоб імітувати розрихлену землю, знайду або шерстяну, або жату тканину. А для передачі молодої трави – яскраво-зелену весняну. З українських тканин єдина, з якою можна працювати, – це донецька 100-процентна бавовна. А так – Китай, Туреччина, Італія, Франція – ось постачальники тканин. Шию з тих, які створюють форму, самі себе тримають, стоять – льон, бавовна й шерсть.
Я ПРОТИВНИК ТРИКОТАЖУ. Для мене він – уособлення гламуру. Іде, наприклад, жінка середніх років, одягнена в тонкий трикотаж, що показує всі складки на її тілі. Якби вона роздягнулася, виглядала б так само. Жінка в обтислому трикотажі – одягнена й гола водночас.
Мій одяг – антиглем: жодного блиску, ускладнень, синтетики. Із натуральних тканин і простої форми. Грубий льон дає фантастичну м'ятість. Порівняно з ним трикотаж – це все одно, що вилизаний, полірований, полакований мармур проти рельєфного природного каменю.
ТІЛА – ДУЖЕ ІНДИВІДУАЛЬНІ. І на цьому горить уся мода. Тіло прекрасне не відсутністю зайвої ваги, не великими грудьми, а пропорціями. Їх потрібно створити одягом.
В ОДЯЗІ, ЯКИЙ НАЗИВАЮТЬ ФОЛЬКЛОРНИМ, ДИЗАЙНЕРИ ЗЛОВЖИВАЮТЬ ДЕКОРУВАННЯМ. Це – не дизайн, це – прикрашання. Декор перетягує всю увагу на себе. Форма губиться на його фоні. Простий приклад: беремо пальто з хорошої шерсті і красиво садимо на фігуру – воно прекрасне. Сама шерсть промовляє до нас. А коли почати ще щось гладдю розписувати на ньому – в 90 відсотках випадків ви не бачитимете пальта. Тільки ці квіточки, рюшечки й мереживо.
В АФРИЦІ ЯКІСНО ПРАЦЮЮТЬ ІЗ РИТМОМ У ВСЬОМУ – НА РІВНІ КОЛЬОРІВ ТКАНИН, ГЕОМЕТРИЧНИХ ВІЗЕРУНКІВ НА НИХ. Африканці – геніальні дизайнери, бо бідні. Шедевральну зачіску можуть створити з кришечок з-під кока-коли. У нас над такою битимуться три дизайнерських бюро.
МЕНІ НАЙЛЕГШЕ СФОРМУВАТИ ОБРАЗ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЛЬОРУ. Також він створює форму. Наприклад, сірий робить лінію дуже гострою. Якщо хочете модерності, прямоти й лінійності – сірий і всі його відтінки вам у поміч. Завжди любила цей колір – за тишу, за мовчання. Сірий – це відсутність кольору. Чорний – теж, але в ньому більш відверта декларація нічого. Чорний сильно притягує і затягує. А сірий – це нейтральність.
Білий вміщує всі кольори. Будь-яка людина в білому стає прекрасна. В його межах – безмежна кількість відтінків. Наше око розрізняє їх силу-силенну – медичний стерильний, сніговий, бруднуватий, молочний.
Холодні кольори – морської хвилі, синій, малиновий, блакитний, фіолетовий – більше личать прямим гострим фігурам. Людям округлим не раджу їх. Вони дисонуватимуть з їхньою зовнішністю.
У МОЇЙ КОЛЕКЦІЇ БАГАТО СОРОЧОК, САРАФАНІВ, НАМІТОК. Подобається біла намітка – повітряна, тонка-тонка, майже прозора. Може бути з бавовни чи шовку. Є до 50 способів зав'язування намітки.
Бачила старе фото гуцулки, яка курить люльку. На ній така хустка, наче вона з Марокко втекла. Велика – метр двадцять на метр двадцять – не менше. Із цупкої тканини – полегшена шерсть, із китицями. Це не ті огризки, які в нас тепер продають. Те, що за радянських часів на наших бабусь вдягнули хустки під бороду, і вони так їх досі носять – це сумно.
МИ РОЗУЧИЛИСЯ НОСИТИ ПОЯСИ. Наші одноманітні паски з пряжками – печалять. А чому шарфик не може бути паском?
МАЛО ШТАНІВ МЕНІ ПІДХОДЯТЬ. Іноді ношу джинси, буває в них навіть комфортно. Однак коли дізналася, що на виготовлення однієї пари іде кілька тисяч літрів води, половина джинсів у мене з гардеробу щезла.
ВДЯГАЮСЯ ПІД НАСТРІЙ. То екстремально короткі плаття, то натягую на себе майже мішок. Не треба робити з одежі культ. Це просто шматок матерії. Ми часто викидаємо на вбрання великі суми. Люди платять не за одяг, а за смисли, які він виражає.
У ТЕПЕРІШНЮ ЕПОХУ В ОДЯЗІ НЕМАЄ ЄДИНОГО СТИЛЮ. Сьогодні ти сидиш у буржуйській кнайпі, завтра ідеш на хеві-метал, післязавтра – на диско 1980-х. Ми постійно змінюємо стилі. Це називається споживацтво стилів.
5 
1
Коментарі