Вівторок, 29 серпня 2017 22:17

Стипендії вистачає з головою – і на харчування, і на проживання. Ще й батькам пересилали по 100 євро

Іспити можуть призначити у будь-який час

На четвертому курсі фізтеху декан запропонував вступити в магістратуру École Polytechnique. Раніше вже отримував пропозиції вчитися за кордоном, але вибрати конкретний заклад – це все одно, що ткнути пальцем у небо. У березні разом із моєю дівчиною Марією подали документи. За чотири місяці дізналися, що нас взяли. 1 вересня вилетіли в Париж.

Цифри – перше, що довелося вивчити французькою. Знати їх треба не лише для грошових розрахунків. У студентському оркестрі весь час грав із запізненням. Диригент говорив: "Граємо номер 168". Мені перекладали англійською. Це була французька англійська – її теж треба зрозуміти. До 69 французи рахують нормально. Далі – починаються дивацтва. "70" у них – це "60+10". Щоб сказати "80", кажуть, "чотири рази по 20", "96" – це "чотири по 20 плюс 16".

Спочатку купували найдешевші харчі. Замість банки шоколадного крему Nutella взяли аналог, що коштував на пів'євро менше. Потім зрозуміли: стипендії вистачає з головою – і на харчування, і на проживання. Ще й батькам пересилали по 100 євро.

Звикли купувати товари через інтернет. Наступного дня або через день – маєш. Поштові скриньки більші за українські разів у п'ять.

У Франції часто опинявся перед вибором двох ліній поведінки: нелегала-порушника чи законника. Якщо ловлять за руку під час списування, то це перездача у вересні. Тобто літо – змарноване. Те саме у транспорті. Можна купити проїзний на всі види транспорту. Але на деяких станціях електричок, метро та автобусів контролю немає – можна їхати "зайцем". Якщо упіймає контролер, випише штраф – 60 євро. До того, як він зловить, на безквитковому проїзді зекономиш більше за розмір штрафу. Однак бути "нелегалом" не захотів.

  Іван МАЛІЙОВ, 23 роки, аспірант французького ядерного центру. Народився 19 січня 1994-го в Керчі. Батько – диригент дитячого духового оркестру, мати – вихователь у дитсадку. Закінчив музичну школу по класу фортепіано і кларнета. Грає на шести інструментах. ”У дитинстві захоплювався музикою. Але зрозумів, що у плані інтелекту це нудно: 8–10 годин на день відточуєш навички. Насторожило, що успіх у музиці залежить насамперед від тренувань. Набагато цікавіше розібратися, як що працює. Так зацікавився спочатку біологією, а потім – фізикою”. Закінчив бакалаврат фізико-технічного факультету Харківського національного університету ім. Василя Каразіна. Продовжив навчання у Франції – в магістратурі грандеколя Еcole Polytechnique (Політехнічна школа, розташована у паризькому передмісті Палезо. Відома насамперед якісною математичною підготовкою. – Країна). Торік влаштувався у французький центр ядерної та альтернативної енергетики. Готується захищати кандидатську дисертацію. Організував ансамбль кларнетистів. У студентському оркестрі грає на кларнеті, в ансамблі ”Фанфари Еколь Політехнік” – на саксофоні. ”Перейняв французьку звичку – практично не снідаю. Обідаю в їдальні компанії. Це коштує до п’яти євро – для працівників діють спеціальні тарифи. Вечеряю вдома перед комп’ютером, коли переглядаю новини”. Улюблений письменник – американський вчений Річард Фейнман. За три роки побував в Італії, Нідерландах, Бельгії та Швейцарії. Живе зі своєю дівчиною Марією у студентському містечку
Іван МАЛІЙОВ, 23 роки, аспірант французького ядерного центру. Народився 19 січня 1994-го в Керчі. Батько – диригент дитячого духового оркестру, мати – вихователь у дитсадку. Закінчив музичну школу по класу фортепіано і кларнета. Грає на шести інструментах. ”У дитинстві захоплювався музикою. Але зрозумів, що у плані інтелекту це нудно: 8–10 годин на день відточуєш навички. Насторожило, що успіх у музиці залежить насамперед від тренувань. Набагато цікавіше розібратися, як що працює. Так зацікавився спочатку біологією, а потім – фізикою”. Закінчив бакалаврат фізико-технічного факультету Харківського національного університету ім. Василя Каразіна. Продовжив навчання у Франції – в магістратурі грандеколя Еcole Polytechnique (Політехнічна школа, розташована у паризькому передмісті Палезо. Відома насамперед якісною математичною підготовкою. – Країна). Торік влаштувався у французький центр ядерної та альтернативної енергетики. Готується захищати кандидатську дисертацію. Організував ансамбль кларнетистів. У студентському оркестрі грає на кларнеті, в ансамблі ”Фанфари Еколь Політехнік” – на саксофоні. ”Перейняв французьку звичку – практично не снідаю. Обідаю в їдальні компанії. Це коштує до п’яти євро – для працівників діють спеціальні тарифи. Вечеряю вдома перед комп’ютером, коли переглядаю новини”. Улюблений письменник – американський вчений Річард Фейнман. За три роки побував в Італії, Нідерландах, Бельгії та Швейцарії. Живе зі своєю дівчиною Марією у студентському містечку

У дитячий садок беруть дітей до року. Потім переводять у підготовчу групу, далі – два елементарних класи і два середніх. У школах класи нумеруються від 10 до 1. Шостий, п'ятий, четвертий і третій – це коледж. Другий, перший і термінальний – це ліцей.

Після школи є два варіанти: університет або грандеколь – найвищий рівень вищої школи. В університет можна поступити одразу. У грандеколь тільки після підготовчих курсів – дворічного муштрування з математики та фізики.

Випускники грандеколів – інженери. Років 200 тому всі науки зводилися до конкретних застосувань: як побудувати міст або добути мінерали. Досі деякі з цих навчальних закладів називаються "грандеколь мостів" чи "грандеколь шахт". Хоча там можуть вивчати квантову фізику або астрономію.

Іспити проходили у спортзалі. Всі парти пронумеровані, на них лежать завдання. Знаходиш у списку своє ім'я. Тобі називають номер парти. Стоячи чекаєш. Коли всі зібралися, військовий у формі оголошує про початок екзамену. Інтернетом користуватися заборонено, але можна – книжкою і конспектом. Через три години військовий командує: "Закінчили!" Всі підводяться.

École Polytechnique очолює рейтинг французьких грандеколів. Його випускники мають найвищі зарплати – і в індустрії, і в науці. Після закінчення навчання три роки користуються пільгами для військовослужбовців.

Перші півроку першокурсники проходять військову підготовку. Після цього вчаться як звичайні студенти. Поняття "сесія" не існує: іспити можуть призначити у будь-який час. Якщо студент має здібності, але не вчив матеріал, шанси здати екзамен – нульові.

Живемо за 40 кілометрів від Парижа. До автобуса – три хвилини, до електрички – 15. Студентам-магістрам дають по кімнаті. Вирішили вибити просторіше житло з кухнею. Таке помешкання дають офіцерам-викладачам або студентам іншої спеціалізації. Довелося доводити, що теж заслуговуємо: Марія вигравала змагання з волейболу, я організував ансамбль кларнетистів, виконував соло в оркестрі. Знайомий допоміг скласти лист керівництву – відмовили. Написали командиру гарнізону. Він пообіцяв розглянути питання, якщо все оформимо за правилами. Вийшло.

До свого керівника і начальника лабораторії звертаюся на "ти", хоч форма "ви" у французів теж є. Так заведено, якщо є спільна справа і хороші стосунки.

Французи ніколи не змушують пити алкоголь – не прийнято.

Якось врізався у літнього велосипедиста. Мені – нічого, а чоловік отримав травми. Переживав, що почне сваритися. Не став. Допоміг йому дістатися до медичного центру. Далі справу вирішували наші страхові компанії.

Навчання в магістратурі оплачував університет Paris Saclay. Це об'єднання університетів, грандеколів і компаній Парижа. Він же платив стипендію – 10 тисяч євро на рік. Вузи зацікавлені в іноземних студентах – від їхньої кількості залежить рейтинг навчального закладу.

Якість викладання в Україні і Франції приблизно на одному рівні, але технічна сторона у французів розвинена краще. Пропущену лекцію можна переглянути на YouTube: електронний блок у лекційних залах робить запис. У кожного студента є доступ до електронного розкладу. Там же можна подивитися свої оцінки.

Торік підписав контракт із французьким центром ядерної та альтернативної енергетики. Проходжу тут аспірантуру. Займаюся квантовою фізикою твердого тіла, описую процеси взаємодії випромінювання з речовиною. Після захисту дисертації є два варіанти кар'єри – працювати на компанію або залишатися в науці. В індустрії платять більше, зате в наукових центрах можна займатися цікавішими проектами.

Зараз ви читаєте новину «Стипендії вистачає з головою – і на харчування, і на проживання. Ще й батькам пересилали по 100 євро». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі