Заможна людина для підтримки статусу хоча б раз на день має їсти в ресторані. За один день може об'їхати до 20 закладів. За столом вирішують більшість питань. На зустрічах можуть взяти суп. З іноземцями часто замовляють український борщ із грибами та язиком. Спиртне п'ють тільки ввечері.
Водіїв і охоронців годують за окремим столом. Вони мають свій ліміт – у кілька разів менший за те, що проїдає господар.
Середній чек обіду з бокалом вина – 3–4 тисячі гривень на двох. Пляшка коштує від 3 до 7 тисяч гривень. Шампанське – до 12 тисяч.
Жінки економніші за чоловіків. Якщо за себе платить, то замовляє мінімально – салат чи роли, щоб вкластися до тисячі. Коли розраховується чоловік, то жінка може замовити і на 4 тисячі. Багаті лічать гроші. Більше визначеної наперед суми на ресторан не викидають. Часто переглядають й уточнюють рахунки.
Доки чекають замовлення, можуть жувати хліб, вмочений в оливкову олію. Це називається "створити передсмак". Насправді просто хочуть їсти.
Популярні десерти – "тірамісу" й "наполеон". Їх часто дівчата замовляють. Особливо ті, що за фігурою стежать. З'їла мало, а глюкозу й хороший настрій отримала.
Живих квіток на тарілці й складного оформлення страв не люблять. Їжа має виглядати просто, скидатись на домашню. Головне – свіжі, натуральні продукти й відповідне приготування. Якщо м'ясо "медіум", то має бути напівсире, а не сухе. Буває, замовлять "медіум", а потім віддають досмажити, бо не розбираються.
Постійні клієнти створюють свою кухню. До язика ягняти замість соусу просять аджику. Замість гратену – запечена картопля із сиром, попередньо обварена у вершках – замовляють звичайне пюре. Таких клієнтів близько 5 відсотків. Важливо, щоб офіціант правильно їх зрозумів, точно передав і відніс замовлення. Забуде, що салат без огірка, переробляю заново. Повибирати овочі з готового не можна – раптом це не примха, а алергія. Залишиться сік чи запах – проблем не уникнеш.
Їжа має виглядати просто, скидатись на домашню. Головне – свіжі, натуральні продукти й відповідне приготування
Люблять тайські супи. Вони такі перчені, що ложку з'їдаєш – і плачеш. Але часом просять досипати перцю.
М'ясо їдять із кислуватим варенням на солоному крекері. Це йде як холодна закуска. У гарячому варіанті – фуа-гра з пюре із хурми.
Мода на суші й роли не минає. Вони стали українськими. Від японського зостався тільки метод скручування й ліплення їх у купу. Японці манго з фуа-грою, як у нас, в роли не замотують. Це вже не японська кухня, а наш український ф'южн. Модернізуються також традиційні страви. Який би статус не мав ресторан, в його меню залишаються борщ і картопля.
П'ять найближчих років буде популярна азійська кухня. Такою ж улюбленою свого часу була французька. Зміну моди пояснюють відкриттям туристичних, культурних і економічних азійських кордонів. До українських смаків тамтешня їжа адаптується легко.
Завжди в тренді океанічна риба. Чилійський сібас, дорада, чорна тріска, приготовлені на вугіллі або в солодкій глазурі. Це – азійський соус. У нього опускають обсмажену рибу – виглядає наче вкрита лаком чи полита медом. Для контрасту її декорують білим соусом із кокосового молока й лайма. У нас така риба не водиться, тому й популярна, бо хочеться чогось особливого. Порція коштує 440 гривень.
Нашим віп-клієнтам краще дорожче заплатити, але з'їсти якісніше. Вони багато подорожують і знають справжній смак вказаних у меню страв. Звідки ягня чи сібас – не питають. Якби український продукт був такий самий якісний, як імпортний, то його не везли б із-за кордону.
Качок доставляють із Китаю або Угорщини. Вони м'ясисті. Наших можна тільки вдома їсти. Хоч би що з нею робив – жир стоплюється, самі кістки й шкіра лишаються.
Телятину на стейки купуємо в Америці й Австралії. Там бичкам роблять масаж і годують за спеціальною схемою. М'ясо м'якіше й ніжніше за українське. 100 грамів коштують 180 гривень.
Ягнят привозять із Нової Зеландії. Вони жирніші й ніжніші за наші. М'ясо майже не чути бараном. П'ять засмажених ребер коштують 400 гривень.
Восьминоги – із Греції або Іспанії. Якось готував кілограмового лобстера за 2 тисячі гривень.
З українських продуктів беру шампіньйони, язики молочних ягнят і літні овочі. Салат із половинок трьох помідорів – червоного, жовтого й чорного – коштує 150 гривень. Влітку в них насичений колір, а зимою з парника – білуватий. А для наших клієнтів це вже, як вони кажуть, "не то пальто".
3 
1
Коментарі
2