Село Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області відоме покладами нафти й озокериту. На початку ХХ ст. після їх видобутку утворився грязевий вулкан. Шахти належали німецькій компанії братів Кампе.

5 жовтня 1907 року під час робіт на глибині 12,5 м хтось із тутешніх робітників помітив тушу велетенської тварини. Вирішили, що це віл потонув у грязюці. Шкуру порізали на шматки, щоб пошити постоли. Затверділі шматки м'яса дали собакам. А кістки скинули на купу.

 

Наступного дня бригадир Володимир Вітковський оглянув кістяк і зрозумів: те, що селяни прийняли за роги вола, насправді – велетенські бивні. Отже, знахідка – це рештки доісторичної тварини.

"Окремі фрагменти допотопного слона знаходили й раніше тут і там у Європі, – пише газета Kurjer Stanisɫawowski. – Але цілий кістяк до цього часу не траплявся. Що вже казати про кістяк, укритий шкірою. Старунська знахідка становить світову наукову сенсацію. Скелет мамонта стане метою приїзду науковців зі світу".

За місяць у тій самій шахті, на 5 м нижче, робітники знайшли рештки волохатого носорога – передню ліву частину тулуба й ліву ногу.

– Мамонти й інші вимерлі тварини жили 10–20 тисяч років до нашої ери в останній льодовиковий період, – розповідає біолог Андрій Бокотей, 47 років. – На території Прикарпаття було багато трясовини з бітумів – окисленої нафти й озокериту. Важкі тварини потрапляли в це болото, застрявали й бальзамувалися. Вчені одразу зрозуміли, що мають справу з мамонтом, і змусили робітників знайти всі кістки. Платили за кожну непотрощену. А шкуру довелося забирати з погрозами виклику до суду – селяни не хотіли віддавати.

На знахідки претендували музеї Кракова та Львова. Перемогли останні. Кістяк мамонта, його шкуру, тушу носорога показують на виставці "Льодовикова епоха: Повернення мамута до Львова" у природознавчому музеї НАН України.

×