Олександр ТОЛБАТОВ пережив дві клінічні смерті
Першу клінічну смерть пережив 29-річним. Поблизу Умані потрапив у ДТП. На "Запорожці" виїхав на щебінь, який поклали дорожники. Машина вісім разів перекинулася. У мене лівий бік був повністю роздроблений. Розтрощив селезінку, серце змістилося, зламалася ключиця. Лікарі поклали в палату для смертників.
Отямився, коли відчув на собі чийсь пильний погляд. Розплющив очі. Побачив через вікно дружину з сином і маленькою донькою. Спитав себе: "Саня, що вона робитиме з двома дітьми, якщо ти помреш?"
1975 року Важив 120 кілограмів, мав талію 120 сантиметрів. Тиск сягав за 200. Важко було ходити й дихати. Лікарі казали: "Ти наш від кінчиків волосся до нігтів на ногах". Пропонували забронювати ліжко-місце у київській лікарні за 2,5 тисячі доларів, але ніяких гарантій не давали. Тоді сказав: "Краще піду на кладовище. Рідним буде менше клопоту".
Син купив путівки в Коктебель для всієї родини. Я соромився ходити з ними на пляж. Через зайву вагу плавати не міг – зразу йшов на дно. Лише ввечері підходив до моря й мочив ноги. Якось побачив, як хлопець кинув у море, де плавав його пес, порожню пластикову пляшку. Собака підгорнув її під себе й поплив. Вирішив і собі таке зробити.
У Черкасах із порожніх пляшок виготовив щось схоже на рятувальний жилет. Здоров'я ще погіршилося, ходити стало зовсім важко. До води підійти не міг – повз на колінах. Там досі залишилися шрами. Обирав місце, де менше людей. Коли хтось ішов, робив вигляд, що зав'язую шнурки. Дехто підходив і питав, чи все в мене гаразд.
Плавав у жилеті щодня – вранці та ввечері. Відчув полегшення. Вже не так важко стало ходити й дихати.
Жилет довелося вдосконалити, бо через мікротріщини у пляшки набиралася вода. Щоб уберегтися від небезпеки, вирішив наповнити їх пінопластом, який викидають на смітник. Зараз жилет складається з дев'яти півлітрових пляшок. Тримає на воді людину вагою 160 кілограмів.
Спочатку рахував зроблені жилети. 2005 року збився. Тоді їх було більше тисячі. Роздавав знайомим і людям, які зверталися по допомогу. Відправляв і за кордон. Знайомі мандрівники везли їх у Маврикій, Конго, Південну Корею. Сам відіслав два жилети в Китай. Але їх розробка не зацікавила – багато ручної роботи, механізувати процес складно.
Вирішив запатентувати винахід. Заплатив за це більше 400 гривень. Але, якщо хтось захоче налагодити виробництво, грошей не проситиму. Важливо, щоб люди були здорові.
Улітку 2005 року врятував на Дніпрі п'ятьох чоловіків. Вони рибалили на надувному човні, а він від спеки луснув. Борсалися у воді з вудками. Плавав тоді з жилетом. Вони вхопилися за мої ноги. Так ми допливли до берега. За кілька років урятував ще одного чоловіка. Його човен під час шторму наповнився водою. Коли дотягнув рибалку до берега, він іти не міг через переохолодження. Відігрів чаєм і провів додому. Загалом на Дніпрі врятував майже 20 осіб.
У 61 рік вирішив годину пробути в крижаній воді. Розмахував руками й ногами. Потім побачив біля себе кров – було мілко, пошкодив об щебінь ноги. Її ставало все більше – у крижаній воді кров погано згортається. Ноги захолонули, і я відчув, що засинаю. Хлопці почали кричати: "Миколайович, виходь, 55 хвилин!" Вибрався на берег і знепритомнів. Лікарі вдруге діагностували клінічну смерть. Прийшов до тями вранці наступного дня.
Курив 49 років поспіль. Кинув за день – відчув, що досить.
Чотири рази плавав із Черкас у Канів. Відстань між містами – майже 90 кілометрів. Допливав за 25 годин – там допомагає течія. Якось у Дніпрі побачили рятувальники. Подумали, що тону. Хотіли витягти на свій човен. Пояснив, що займаюся спортом, і поплив далі.
У запливи беру із собою спеціальні батончики. Кладу їх у плавки. Водою ніколи не запасаюся. П'ю річкову чи морську.
Раніше завжди тягав із собою плотик – прив'язував його мотузкою до талії. Туди клав одяг, телефон, їжу.
Пересуваюся містом на роликах. Щодня проїжджаю від 5 до 10 кілометрів. Водії впізнають, вітаються. Цього року катався до 15 січня, доки не випав сніг.
Ніколи не хворію. Часу на це немає. Всім раджу поміняти чотири "Т" – тапочки, тахту, телевізор і таблетки на чотири "К": купання, клуб, коктейлі й кросівки.
Вдома купаюся у воді кімнатної температури.
Легені треную щодня. Під час купання у водоймах затримую дихання й повністю занурююся. Мій рекорд – 624 присідання у воді. Такі заняття зробили легені міцними.
У 53 роки почувався безпомічним дідом, якому залишилося недовго жити. Зараз обстеження показує, що мій організм відповідає 52 рокам.
8 
35413
Коментарі