Срібляста Skoda Octavia з іменними номерами "ЛОРА" дивиться фарами в чорну решітку огорожі вінницької середньої школи N27. Вісім років тому обласна Державтоінспекція подарувала їх вчительці початкових класів Ларисі Прищепі за здобутий титул абсолютної чемпіонки світу з бодибілдингу. Це були перші іменні номери в області.
- Друзі тоді скинулися й купили мені Lanos тілесного кольору. За кілька років я його продала, а номери перечепила на Skoda Octavia, - розповідає Лариса.
Вона 23 роки працює вчителькою молодших класів. 1995-го, щоб покращити фігуру, записалася до атлетичної зали. Через п'ять років взяла участь у перших змаганнях.
- Тренер запропонував виступити в парі на Кубку ветеранів з бодибілдингу у Вінницькому театрі імені Садовського. Я спочатку погодилася, а потім подумала: "Це я, вчителька, вийду на сцену оголена, в купальнику? Ні!" І відмовилась. Але мене переконали - сказали, що підведу всіх. Тоді з чотирьох пар ми стали другі. Але захотілося бути першою.
10.00, школа N27
Лариса в довгій чорній сукні й короткому піджаку ідеально рівно сидить за останньою партою у своєму класі. Волосся зібране у високий хвіст, на повіках - яскраво-блакитні тіні, рожева помада на губах. Урок веде практикантка.
Лариса червоною ручкою записує у вирваний із зошита подвійний аркуш свої зауваження. Після дзвінка, коли діти виходять у коридор, пояснює:
- Мариночко, треба слідкувати за тим, як діти сидять за партами. Саме тут формується скелет, фізкультура вже потім, - голос її звучить твердо. - Якщо учень вживає суржик чи неправильно відповідає, потрібно втрутитися й виправити. Правило треба повторити чотири-п'ять разів. Кожна дитина біля дошки має його проказати. Бо Саша, наприклад, удома не вчить. Він знає тільки те, що почує на уроці. Ти маєш ходити біля учнів, вони повинні відчувати твою присутність і підтримку. Підійди до дитини, візьми її за руку, погладь по голівці.
Марина слухає мовчки, тримаючись за коліна. У цій позі вона застигає на всі 10 хв. перерви.
Дзвінок. Діти забігають до класу. Урок літератури Лариса проводить сама.
- Зараз усі вирівняли спинки, - показує рухом плечей. - І я хочу почути, який ряд сяде найтихіше.
Діти безшумно опускаються за парти і кладуть руки одна на одну. Повна тиша.
- У всіх є щоденники читання?
Діти кидаються до рюкзаків, але вчителька їх зупиняє.
- Ні-ні. У кого вони в портфелях, діставати не треба. У вас все має бути приготовлене наперед. Зараз ми послухаємо, хто з вас що прочитав удома. Віталику, виходь ти. А всі уважно слухають і, коли Віталик закінчить розповідати, будуть коментувати його виступ. У класі настає повна тиша, і всі ми поринаємо в таємничий світ книжки Віталика, - Лариса стишує голос і на останньому слові майже шепоче.
Русявий хлопчик виходить до дошки й розповідає казку про котів, мишей і собак, які уклали договір не сваритися між собою. Говорить монотонно. Після зауваження вчительки виправляється й розповідає емоційно, різними голосами. Отримує 11 балів.
Лариса дає дітям завдання читати оповідання в підручнику, і йде до шафи позаду парт. На полицях стоять невеликі паперові коробки однакового розміру. У кожній по 10 - 20 папірців - це допоміжні матеріали до уроків на різні правила з математики, мови, літератури.
- Сама робила, - шепоче. - Від руки писала. А ось мої методичні розробки уроків. Їх друкували у всеукраїнських журналах. У мене звання "Вчитель-методист". Вдома маю посвідчення і значок відмінника освіти України.
19.30, спортклуб "Атлант"
Лариса тренується тут щовечора. Вона біля тренажерів наприкінці зали, у чорних спортивних штанах, червоній байковій кофті на білий гольф. Волосся зібране в пучок на потилиці, макіяж від ранку не змінився. Слідкує, як присідають її учениці Наталія та Марія. Тренує їх два місяці. Дівчата прийшли в спортзал покращити фігуру, професійно займатися не планують.
- У нас структура трохи інакша за чоловічу. Тому жінка жінку краще зрозуміє, - каже Лариса. - Я можу поспівчувати в критичні дні, зменшити навантаження на відповідні м'язи. Мене тренував колишній лікар. Знав фізіологію, анатомію - мені було легше. Але часто й він говорив: "Ти повинна сама відчути як це, повинна зрозуміти".
Збоку, спершись на один із тренажерів, стоїть син Лариси Денис. Середнього зросту, русявий, з тонкими рисами обличчя. Мати привела його до спортзалу 10-річним, сама тренувала. Просить сина приготувати дівчатам тренажер для жиму ногами.
- Я проти того, щоб Денис ішов у професійний спорт. Хочу, щоб він був здоровим, а професійні спортсмени - це хворі люди. Дієти й виснажливі тренування залишають свій відбиток на здоров'ї. Слава Богу, він мене слухає. Я була його першою вчителькою. Йому першому й двійку поставила. Попросила повторити завдання задачі, а він встав і мовчить. Я до нього: "Прищепа, зараз двійку покладу!" Мовчить. Я й поставила. Весь клас занімів: я ж двійок ніколи не ставлю, а тут власному сину вліпила. Він за неї у вдома ще в кутку відстояв.
Після десяти жимів ногами Наталія та Марія додають на снаряд диски по 10 кг. Лариса нагадує їм стежити за диханням: на важкій стадії, коли ноги вирівнюються, - видих, на легкій, коли згинаються, - вдих. Вдихати слід носом, видихати ротом. Не можна затамовувати подих.
Жінка жінку краще зрозуміє. Можу поспівчувати в критичні дні, зменшити навантаження на відповідні м'язи
- Під час тренувань налагоджується дихальна система, нормалізується тиск. Стають еластичними судини, і людині не страшні інфаркти й інсульти. Збільшується кількість ендорфінів, що відповідають за позитивний емоційний стан.
Зазвичай Лариса тренується у спортзалі шість разів на тиждень. Зараз відклала заняття через травму.
- Машину ремонтувала, - показує майже до ліктя перев'язану еластичним бинтом ліву руку. - Гайку зірвала разом із рукою.
У найближчі два роки вона не планує виходити на спортивний подіум.
- Такого рівня змагання, як у мене були, можна проводити раз на рік, а деколи роблять рік паузи. А я по тричі виступала, тобто майже рік сиділа на страшних дієтах. Це було неправильно.
Власниця спортклубу пропонувала Ларисі працювати тренером, вона відмовилася.
- Тут мені подобається, а школа емоційно дуже виснажує. Але я не можу її покинути. Мабуть, я ще тому вчителька, бо маю що віддати дітям.
Я проти того, щоб син ішов у професійний спорт. Хочу, щоб був здоровим, а професійні спортсмени - це хворі люди.
Доводилося використовувати силу на вулиці?
- Якось улітку стою у своїй квартирі, дивлюсь у вікно на дорогу. Їде дідусь на велосипеді, ззаду машина. Він виїжджає на проїжджу частину більше, ніж потрібно. Ці об'їжджають його, зупиняються, здають назад. Виходять троє чоловіків і кидають діда з велосипеда. Я тоді була в дуже гарній формі, бо готувалася до змагань. І як стояла в топіку й шортах, так і вибігаю на вулицю. Починаю кричати: "Я вам зараз!"... Вони отак дивляться (повільно повертає голову вбік), а потім кидаються в машину - і їдуть. Я згодом докумекала, що вони мого вигляду злякалися. Подумали, що бити їх біжу. А я хотіла повиховувати їх, як учителька.
Як чоловік ставиться до вашого захоплення?
- Він не проти. Вважає, що кожна людина повинна виконати якусь місію на Землі. Коли була за кордоном, мені багато разів пропонували лишитися, заробляти гроші. Але якщо я вчу дітей любити батьківщину не за гроші, а тому що ми тут народилися, то як я можу поїхати?
Важко суміщати тренування з роботою?
- Дуже важко. Їсти хочеться, пити хочеться, а до дітей треба всміхнутися, лагідно заговорити, підбадьорити. Тому спортсмени переважно ніде й не працюють. Зранку відсипаються, а ввечері йдуть на тренування. А тут спочатку - школа й зошити, а потім - зал.
Якось під час батьківських зборів перед змаганнями в мене запаморочилося в голові. Відчула, що задихаюся, попросила вибачення й вийшла. Вони так і не зрозуміли, що зі мною.
За кілька днів до змагань перестаю пити воду
Дієта в бодибілдингу важливіша за тренування. Вона складається з трьох етапів. Перший - це набір маси. Перед тим, як виступати, жінка має стати великою. В цей період я їм каші без підлив, супи, варену або печену телятину й курятину. Дозволяю собі фрукти. Солодощів і хліба - не можна. Те саме з жирним і смаженим. Так триває півроку-рік.
Другий - рельєф. Із усієї маси ми виробляємо м'язи. Вживаю менше каш, а більше м'яса - печеного й вареного. Повністю виключаю з раціону фрукти, бо це вуглеводи. Вони допомагають набрати вагу, а мені треба худнути.
Третій етап найважчий - "сушка". Їм відварені курячі грудки без нічого, печену й варену рибу. Це так несмачно, що навіть слина не виділяється, ковтнути не можна. Ще яєчний білок. І більше нічого.
У цей час тренуватися починаю двічі протягом доби. За кілька днів до змагань перестаю пити воду. Чим більше витримаєш без води, тим кращою буде форма. Кожен цей термін підбирають індивідуально.
У Німеччині та Іспанії я зомлівала від зневоднення. Людину в такому стані потрібно реанімувати в лікарні, й не кожен відійде. А мені треба було стояти на сцені й напружувати м'язи.
З дієти виходжу дуже повільно. П'ю лише три-чотири ковточки на день. Якщо почнеш багато пити багато, все отече - ноги, руки, обличчя. Їсти можна печену картоплю. За кордоном її немає, тому чекаєш, доки приїдеш додому. Потім - дуже рідкі супи. Чим повільніше їси, тим швидше виходиш із цього стану.
У жінки треба витягнути на перший план чоловічі гормони
Віктор Кутасевич, 46 років, перший тренер:
- Жінку треба тренувати вдвічі більше за чоловіка. Слід "погасити" жіночі гормони, а чоловічі витягнути на перший план. Лариса вирізняється своєю силою волі та цілеспрямованістю. Вона - найтитулованіший спортсмен із бодибілдингу в Україні.
Проблема нинішнього покоління - науково-технічний прогрес. Комп'ютеризація призводить до повної інвалідизації. Людина, яка сидить за комп'ютером, має як мінімум сколіоз, погіршення зору та плоскостопість. Та найгірші психологічні наслідки - люди стають агресивними, закриваються в собі. А в того, хто займається спортом, психіка має бути вільною. Він повинен мріяти, думати про що завгодно.
3 
1
Коментарі