19 січня, вівторок
10.00. У "Кімнаті психологічного розвантаження" пожежної частини N25 Києва поволі збирається нова зміна. Тут три столи для настільного тенісу, у кутку маленький телевізор, біля якого диван, декілька крісел і два ряди стільців. Після передачі караулу та сніданку на найкращих місцях розвалилися троє пожежників - дивляться на DVD піратську версію російського блокбастера "Чорна блискавка". Ті, кому дістаються стільці, повертають телевізор у свій бік:
- Хто добре сидить, той погано дивиться.
Наперебій коментують кожну сцену й регочуть.
10.30. Із динаміків під стелею виє сирена.
- Постав на паузу! - встигає крикнути хтось із пожежників. Один за одним вони спускаються по трубі на перший поверх до машин. За мить кімната порожня.
На кухні дзеленчать об стіл ложки - щойно підігрітий у мікрохвильовці борщ залишається недоїденим. 40 с, щоб одягнути "бійцівки" біля машин, і дві автоцистерни й розсувна драбина під виття сирени вискакують за ворота.
"Оболонський проспект, 12. Задимлення на трьох поверхах", - лунає з рації. У машині - водій, командир відділу та четверо пожежників. Якщо потрібно у вогонь - це робота командира й першого та другого членів команди. Третій стежитиме за показниками води в цистерні і стиснутого повітря в балонах колег. Четвертий, найменш досвідчений, підключатиме рукав до гідранта.
Машини зупиняються у дворі 16-поверхівки. Начальники караулу знають напам"ять розташування кожного будинку в своєму районі - кожен складає з цього іспит.
- Чого прилетіли, як придурки? Хто вас викликав? - кричать літні жінки, що збігаються на біля входу.
- Ви дарма приїхали. Це просто хтось ремонт робить, зваркою надимили, - каже одна з них.
Пожежники звикли до ворожого прийняття. Буває, господиня засидиться у ванні, а в цей час на кухні щось горить. Приїжджають за викликом сусідів, вибивають двері, а потім вислуховують скарги та вимоги компенсації.
22-річний начальник караулу Олександр Іонченко заходить до будинку перевірити, чи все гаразд. Повертається й передає на базу, що виклик хибний. На такі пожежники їздять частіше ніж на справжні.
Олександр Іонченко - наймолодший у караулі. Завжди мріяв про цю професію. Торік закінчив Черкаську академію пожежної безпеки, командує старшими за себе. Його найбільша пожежа - секонд-хенд на вул. Героїв Дніпра восени 2009-го.
- Із мужиками треба себе поставити. Бо робитимеш поблажки, сприймуть за слабкість і на шию сядуть, - каже. - Я з Одеської області, але працювати в районі, де два виїзди на рік, не захотів. А 25-та частина найбільше викликів має. Може, повернуся додому, коли буде сім"я, діти підуть. Я без адреналіну не можу, з парашутом іще на першому курсі стрибав. Коли чую звук тривоги, забуваю про голод і холод.
11.00. Увесь караул знову в частині. За розкладом - гуманітарна підготовка.
Іонченко кладе на стіл журнал і стос зошитів. Кожен знаходить свій і сідає за парту.
- Історія української державності. Етапи становлення, - починає диктувати начкар. - Перше питання: поняття про країну.
- Це дві "н" і дві "т" треба писати? - перепитує один із пожежників у колеги.
Конспектують лекцію із правознавства зо 20 хвилин. Періодично кожен складає заліки з гуманітарної підготовки. Якщо хтось не знає відповіді на запитання, з офіцера знімають 160 грн премії.
27 січня, середа
13.52. У їдальні збираються на обід. Картопляне пюре зі смаженою рибою, салат олів"є, пельмені - все, що недоїли на сніданок, знову на довгому столі. Стіни й підлога кишать тарганами, на яких ніхто не звертає уваги. Торби з харчами лишають тут же, на підвіконні. Після зміни, йдучи додому, витрушують із сумок прусаків, що наповзли туди за ніч.
Поїсти ніхто не встигає - сирена. Моментальний спуск по трубі, шурхіт "бійцівок", грюкіт дверей машин. Водії тиснуть на газ, об"їжджаючи інші автомобілі. На Оболонському проспекті, 15 горить квартира. Це за кілька хвилин від пожежної частини.
- Куди лізеш, баран!? - водій малолітражки не поступається дорогою і наривається на грубість.
Пожежники в кабіні розслаблені, кепкують один з одного.
- Да-а, КамАЗ - машина-звєрь. Кіндеру треба було б на відро ставати, щоб залізти.
- Нє, за вуха його затягали б, - жартують про колегу низького зросту, що залишився чергувати на КПП.
От і 19-поверхівка, із передостаннього поверху якої валять два стовпи брунатного диму. Усі замовкають.
- Твою мать! - майже хором оцінюють ситуацію і на в"язані шапки натягають шоломи. Машина зупиняється, кожен одразу береться за свою роботу. Начкар і троє пожежників першого відділу з рукавом - сходами на дев"ятий поверх. Другий кінець шланга внизу вже приєднали до автоцистерни на ЗІЛ-130 - її вміст 2,3 т води. Із вулиці до балкона витягується механічна драбина. Командир відділу Олександр Шафрай спускається у квартиру, ще один пожежник зі шлангом чекає нижче.
На сходовій клітці дим такий густий, що не видно й на крок уперед. Двері вибивати не доводиться - господиня подзвонила на 101 і втекла до сусідів поверхом нижче, залишивши їх відчиненими. Пожежники вже у квартирі.
- Вогню спочатку нема. Він спалахує, коли з"являється повітря. Відчиниш двері - а він х..як аж під стелю. Думали диван горить. А там цілий склад із одягом горить: шафи, на шафах. Температура така, що ллєш воду, а на тебе гарячий душ х..рить зверху. Сауна, градусів 60, - діляться враженнями через 40 хв.
Один утомлено сідає на східцях, вихоплює в колеги щойно підкурену сигарету і смачно затягується:
- Хоч свіжим воздухом подихаю.
За спиною в нього, наче чайник, свистить балон. Це сигнал - повітря закінчується. За кожну хвилину роботи в дихальному апараті пожежники отримують додатково 90 коп. Балон розрахований на 50 хв. Навіть якщо повітря залишається, його випускають, аби збільшити собі доплату.
- Але й того не платять, - кажуть. - Набіжить 350 хвилин, а отримаєш 176 гривень. Так у грудні було.
Олександр Шафрай викидає залишки чогось дерев"яного з квартири в коридор і розповідає про свої проблеми з дихальним апаратом:
Чого прилетіли, як придурки? Хто вас викликав?
- Залажу в хату, підключаюся, а в маску повітря не йде - замерз включатєль. Я на підлогу падаю, щоб диму не наковтатися, стаю рачки й валю по ньому. Заработав.
Вогонь погасили, але лахміття, яким завалена кімната, тліє й димить. Його заливають водою й розгрібають ломами.
Уздовж стіни стоять вцілілі у вогні ікони.
- Жіночка богомільна живе. Напевно, від ладанки й загорілося, - каже начкар інспекторові пожежної охорони на сходах.
Із погорілої квартири сходами на нижні поверхи тече вода. Віниками у відра її намагаються збирати дві літні жінки. Усі квартири до першого поверху затоплено. Сусіди нарікають на пожежників:
- Приїхали, вилили 3 тонни води. Не було що більше робити?
За 2 год. хлопці розвішують мокрі "бійцівки" на батареях у гаражі й піднімаються на другий поверх в їдальню - обідати.
Потім, доки мовчить сирена, розходяться. Хто всівся перед телевізором - саме принесли диск із бойовиками, хто йде в курилку.
30-річний В"ячеслав Суярко в пожежній охороні 10 років, має звання старшого сержанта. Мовчазний. Один із небагатьох, що працює тільки тут. Але вчиться в ПТУ - потрібна "корочка", щоб знайти нормальний підробіток. Дружина в декреті. Чекають на доньку.
Прапорщику 40-річному Сергієві Венгеру до пенсії залишилося три роки, тому тримається за службу.
- Жінка розуміє скрєпя зубами, - каже. -Якби не підробляв в охороні, важко було б. У свій час прийшов сюди, бо пільги були: пайки давали, 50 процентів квартплати, проїзд безплатний.
За себе не боявся ніколи. Коли йду в палаючий підвал, у квартиру, впевнений у людях - ми один одного не кинемо. А як поведуться в критичній ситуації новенькі - не ясно. У тебе кінчається повітря, вилазиш із підвалу, знімаєш дихальний апарат, і комусь треба наступним лізти. А він каже: "У мене насморк". Йопть, як же ти далі служитимеш?
Були пожежі з пів дванадцятої ночі до дев"ятої ранку. Прямо там і мінялися. Ніколи не був забобонним, але як зараз пам"ятаю: 13-те число, 13-й номер будинку й поверх 13. Вибігає із квартири мужик під сороковник. П"яний, кричить, що там женщина. Зайшли - мати його там. Видно кров на шиї й усюди. Я сам її спускав ліфтом із поверху. Узагалі, під час пожежі ми не маємо права на ліфті. Але по сходах не встигну, думаю, помре. Спустив, уся "бійцівка" в крові. Лікарі потім сказали: 18 ножових поранень. Син поколов матір і запалив. Трясло мене ще довго.
27-річний Юрій Чаюк у караульному приміщенні лягає на ліжко із книжкою Андрія та Марії Крузів "Земля лишних".
- Крута книжка, фантастика про спецназ. Мені таке нравиться, - каже.
У нього сім років стажу та вигляд роздовбая. Під час караулу ходить у шльопанцях, хоча повинен бути одягнений по формі. Любить розказувати, що дядько у нього генерал-майор, тому йому все можна. Згадує, як "провтикав" перший виїзд:
- У свою машину вскочити не встиг, прибув пізніше з машиною "газодимового захисту". Приїжджаю, а там ярко! Дев"ятий поверх горить - чотири квартири, два балкони. Люди пригають. Двоє насмерть, один покалічився, ще один згорів повністю. Як зара помню - на ньому нічого нема, тільки м"ясо. Людина зменшується, як тварина, яку над вогнем крутили. Черепушка така мала.
Юрій - із Хмельницької області. Був одружений із киянкою.
- Розійшлися, бо аборт зробити грозилася. А на хріна ми живемо - щоб діток мати, нє? Зарплата в нас узагалі копійки - мені два рази на дискотеку сходити. У нас усі десь іще працюють, в основному охоронцями, хтось на автомийках. Один у кредит купив "шкоду", тепер грачує, кредит віддає. Я теж ринок "Петрівка" охороняв, звільнився.
- Не боїшся йти у вогонь?
- Я про це не думаю. Це ж врем"я треба - думати, а там времені нема. У вогні ніколи не треба кіпішувати, суєтиться. Коли заходиш у незнайоме приміщення, треба триматися стіни, по якій зайшов. Правою рукою тримаєшся й уперед.
Раз із квартири двометрового амбала винесли. По документах - охраннік президента. Випивший був, заснув. 15 хвилин у диму лежав. Але відкачали. Скільки дівок молодих із того світу дістали! Ніхто не прийшов хоча б спасибі сказати. Тільки раз мужику машину вивели з палаючого гаража, так він того ж дня в частину ящик водки привіз.
15.30. Наступний виклик: вулиця Куренівська, 21, горить будинок. Дві машини приїхали - під хатою димить купа сміття. Начкар повідомляє по рації про хибний виклик.
Найкоротший шлях між Куренівкою й Оболонню - трамвайний міст. З одного боку він має асфальтовану смугу для проїзду пожежних машин і "швидкої". Для інших автомобілів проїзд заборонено. Але на зустріч ЗІЛу по спецсмузі суне чорний Volkswagen Touareg із державними номерами. Водій "пожежної" зупиняється й чекає, коли "позашляховик" дасть задній хід. Але за тонованим склом не чухаються. Лейтенант підходить до машини, а йому під ніс вилітає рука з посвідченням. Водій когось набирає по мобільному.
40-річному прапорщикові до пенсії залишилося три роки, тому тримається за службу
- Він ментів викликає, каже, що прокурор, - тремтячим голосом говорить лейтенант своєму водієві. - Давай пропустимо.
- Я об рейки колеса поріжу, - відповідає той. - Ти начальник, розбирайся.
Лейтенант знову біжить до джипа щось пояснює. Той нарешті дає задній хід.
Пожежні машини мають перевагу на дорозі, за правилами, але через те, що інші водії ігнорують їх, часто потрапляють в аварії. Коли на Московському мосту затор, пожежники вмикають сирену й виїжджають на зустрічну смугу. Інші водії намагаються скористатися цим і проскочити попереду чи позаду. Часом зіштовхуються.
Але о восьмій, після вечері, з караульних кімнат уже чути хропіння. Сплять в одязі, дозволено знімати лише взуття. За ніч чергування жодного виклику. По рації, що дозволяє слухати переговори всіх пожежних частин Києва, повідомили про одну пригоду: чоловік заснув і залишив на газовій плиті каструлю, яка зайнялася - пожежники вибили двері й залили вогонь відром води.
Забобони пожежників:
Пожежники не кажуть один одному "На добраніч!" - можна наврочити й усю ніч їздити на виклики.
Спускатися на перший поверх трубою, коли нема тривоги - недобрий знак.
Якщо забереш собі щось із пожежі, удома будуть неприємності з вогнем. За мародерство можуть і посадити. Та ми й самі своїм руки повідбиваємо, якщо дізнаємося, що взяв зароблене чужою працею.
Інша справа, коли горить супермаркет. Можна взяти, наприклад, кілька пляшок горілки або мобільний телефон. Його все одно спишуть на пожежу. Задля жарту в погорілому магазині можна взяти ліфчик, підкласти комусь у сумку. Приїжджає чоловік додому, а дружина: "Що це що таке?!"
Дружина загризла чоловіка через малу зарплатню
Олена Поканевич, психолог:
- За минулий рік двоє київських пожежників наклали на себе руки: 23-річний - через сварку з дівчиною, 36-річного чоловіка загризла дружина через малу зарплатню. Обіцяла піти до іншого, якщо не купить синові дорогого подарунка на день народження.
Пожежники щорічно проходять тестування у психолога, де перевіряють їхню вразливість, поведінку в конфліктних ситуаціях. За результатами тестування з роботи не звільняють. Але можуть послати на додаткову медкомісію. Там уже за висновком психіатра можна втратити роботу.
Торік на службу в пожежну охорону в Києві прийняли 326 працівників, звільнилося 325. Зазвичай, це трапляється в перший рік роботи. Ті, хто витримує його, душевно грубішають і залишаються надовго.
1. Не можна відчиняти вікна, коли пожежа вже почалася. Без доступу кисню вогонь не поширюватиметься надто швидко.
2. Пожежі у квартирах найчастіше спалахують від кухонних газових плит. Потрібно намочити рушник, а ще краще покривало й накрити вогонь. Найчастіша помилка - гасіння шторами, які синтетичні й легко займаються.
3. Якщо ви не можете вийти із задимленої квартири, лягайте на підлогу біля вхідних дверей. Чадний дим піднімається вгору, а при землі залишається свіже повітря. Дихайте через зволожену тканину.
4. Виходити з пожежі слід у тому напрямі, звідки дме вітер. Найчастіше від вогню гинуть люди, які ховаються у ваннах і туалетах, де начебто ближче до води.
5. Якщо на вас загорівся одяг, лягайте на землю й перевертайтеся, щоб збити полум"я. Бігти не можна - це ще більше роздмухує вогонь. На людину, що горить, накиньте пальто або покривало і щільно притисніть.
2 
1
Коментарі