Компанія із сімох чоловіків та двох дівчат збирається на березі Оболонської затоки Дніпра в Києві. 19-річна Альона ГАЛУШКА розстилає скатертину. Разом із Наталею КОЗЕРІГ, 23 роки, нарізує овочі, салямі й сир. Усі скидалися по 50 грн. На 100 грн купили м'яса для шашлика.
24-річний Віктор ОЛЬХОВСЬКИЙ палить біля води.
- В Альони вже дитина є, - розповідає. - Народила в 17 років. Я її за це уважаю. Мені подобається Наташа. Але Ігорю подобається більше. Вже місяць на вихідні їздить до неї в Ніжин. Я уступив, бо він мій друг.
Віктор півроку тому розійшовся з дівчиною.
- Хороша була, але хотіла багато грошей. На один манікюр тратила півтисячі гривень у місяць. На день народження замовила сертифікат у салон краси. Я думав купити на тисячу, а вона каже: "Хочу волоси наростити. Тисячі не хватить. Треба три". Подарив усю зарплату. Волоси до талії наростила й пішла в клуб "Форсаж" із подругою. Там жопою крутила, знайшла собі багатого хача. Через місяць вийшла за нього заміж.
Василь ЗАДОРОЖНИЙ, 27 років, родом із Хмельницького, переконаний, що з дівчатами з компанії зустрічатися не можна.
- Поки зустрічаєтеся, все добре. А як тільки посретеся, всьо - капєц. Або тобі, або їй треба кидать компанію. У нас взагалі чоловіча тусовка. Колись дружили з трьома дівчатами. З ними перезустрічалися всі хлопці й через них пересварилися. Мало компашка не розпалася.
За "столом" чоловіки п'ють горілку, дівчата - червоне вино. Через півгодини розкладають вогнище, нанизують шашлик на шампури. 22-річний Олександр КОРНІЄНКО за головного. Три роки працював кухарем у ресторані. Смажив м'ясо й креветки на грилі.
Наталя й Альона йдуть углиб посадки. Дорогою розмова заходить про заміжжя.
- Мене ще ніхто не кликав, але, напевно, пішла б, - каже Альона. - Моя подружка дуже хотіла. Мала одного ухажора. Він їй запропонував, плаття купив, ресторан заказав. Заяву в загс подали, а вона в день весілля кудись пропала й телефон відключила. Всі гості приїхали, а жених - як обламаний. Спочатку стояв, мовчав. Потім викликав таксі й втік.
Коли шашлик досмажується, на решітці викладають картоплю.
- Частіше треба збиратися, - піднімає тост Олександр. - Бо скоро почнуться діти, соплі, пільонки, робота. Сьогодні ходив на парад. Подивився на бабушок і дєдушок. Думаю, скоро й ми такими будемо. За душу взяло. Давайте вип'ємо за ветеранів, молодь і перемогу.
Неподалік на березі розстилають простирадла кілька сімей. Діти грають у футбол. Батьки - у карти.
3 
1
Коментарі