Завдяки мені три роки тому нам на четверо сіл газ провели. Романа Безсмертного і президента нашого Віктора Ющенка просила за то. Казала, що вже нема сил ті оберемки дров вірьовками на плечах носити. Вони дали указ - зробили нам підвідну трубу. Правда, газ дорогий, то все одно підпалюємо дровами. Ще хочу добитися, щоб у селі клуб до пуття довести. Ну і головне - дорога.
Я ніколи на людей нічого злого не говорю. Навіть на Януковича не казала, що він зек чи тюремщик. Бо зараз через одну хату в сім'ї хтось у тюрмі. Колись говорили: "Як то баба Параска Шуфрича з Партії регіонів цілувала?" А я вам відповім: "Він то кричить-кричить, а душа в нього добра. Тому за справедливість Бог мене береже, дає добре здоров'я. Скільки вже мала тих переломів. У Казахстані в аварії дві руки зламала, в Києві біля пам'ятника Чорноволу так по спині надавали, що мала тріщину в хребті. Перед Новим роком на "Лісовій" посковзнулася, то бедро зламала. Якби Бог не оберігав, то була би вже інвалідом.
За останні п'ять років побачилася з мільйонами людей. Не можу дома сидіти - все їду в Київ, на Майдан, з людьми стрінутися. Або в Кривий Ріг, або в Білу Церкву - де хочу, там собі їду. Ніяка партія то не фінансує. Є такий Саша, я його сином називаю, футболки на Майдані біля пошти продає, то трохи снабжав грошима. У Білій Церкві є Галя - депутат обласної ради. Десь записано, як фамілія. То вона мене, де треба, на своїй машині возить. А як маю яку свою копійку, то трачу її.
Уже п'ять років мобільником користуюся. Першого купив мені Роман Безсмертний, а потім ще одного - журналіст із "5-го каналу". Я перший віддала онукові, сказала, щоб тіко не згубив, бо то пам'ятка. Зараз маю вже третій. Той, що журналіст купив, украли. Пішла в Києві біля пошти пиріжка купити, поставила телефон біля вікна, трохи відійшла - а мобільника не стало.
Номерів у телефон не записую, все в зошиті - депутати, міністри. Віктор Андрійович колись казав прес-секретарці Ірині Ванниковій дати мені його номер. Але вона мене здурила - зовсім інший написала. То зараз до нього не можу подзвонити. Юлі номер маю. Але на Великдень так і не додзвонилася - все трубки ніхто не брав. Зато Балога завжди бере. Люблю його дуже, добра людина. Куди йде - туди сміється.
Віктор Андрійович казав прес-секретарці дати мені його номер. Але вона зовсім інший написала. То зараз до нього не можу подзвонити
У 68 років піднялася на Говерлу. До гори підвіз машиною один чоловік із Чернігівщини, він там у райсоцзабезі робив. Приїхали за день до того, як мав Ющенко йти. Був час, то перше пішли вдвох. Дойшли майже до верху, вже мало лишилося, а той чоловік сів та й плаче. Посинів-пожовк-позеленів. Каже: "Спускайте мене на низ, бо дальше не можу". Я взлостилася, бо мушу спускатися. Але що робити? Злізли. На ранок я вже сама пішла. На половині дороги джип зупиняється - в ньому наш президент. Дав указ, щоб наступна машина мене підібрала. Довезли до площадки, а далі знов пішки. Ющенко йшов перший, а я біля нього. Він мав фотоапарат, то все казав: "Станьте напроти снігу, станьте так, станьте отак". Фотографував мене.
Я хоть не ходжу третій місяць, але в курсі всіх політичних подій. Віддала себе політиці, і поки жити буду, того не полишу. Знаю всіх депутатів і міністрів. Телевізор дома не виключаю - все слухаю, що вони там кажуть. А часом беру собі ручку й навіть записую. Після операції, коли мені наркоз в спину робили, трохи пам'ять погіршилася - прізвища забуваю. Треба ще уважніше дивитися, запам'ятовувати. Через то навіть скандали йдуть. Часом онук хоче якого мультика подивитися чи кіно, а я кажу: "Нє, мені того не треба".
Гроші з 13 років почала заробляти. Як закінчила сім класів, пішла до лісу - посадку садила та й таке во. Шість місяців відробила, а потім поїхала в Дніпропетровську область. Наші люди там кукурудзу і соняшник сапали. Я на току трохи працювала і трактористам їсти возила. За сезон заробила шість центнерів пшениці та п'ять відер кукурудзи. Кукурудзу продала, купила мамі тканину на спідницю, кафтан і кацалайку - так у нас безрукавку називають. Привезла пшеницю й одіж - то вже для нас багатство було. Бо раніше ж голі-босі ходили. Тато мій помер, як я мала півтора року, а мама хворіла постійно. Ні братів, ні сестер я не мала.
Трьох своїх дочок сама виростила. Тільки мама помагала. Чоловік помер 22 роки тому, але я й до того з ним давно не жила. Він був із Харківщини, не захотів тут залишатися - поїхав до себе. Я вже іншого не шукала. Так собі вирішила, що мушу бути сама. Двоє дочок вивчилися на пекарів, а третя освіти не мала. Трохи картає мене зараз, бо не вивчила її навіть на ту, що молоко процентує.
2 
1
Коментарі
1