Царська "сторубльовка" була чималими грішми. Стільки отримував на місяць чиновник середньої руки в Київській міській управі 100 з гаком років тому. 1892-го купюру "100 рублей" уперше прикрасило овальне зображення Катерини ІІ. На решті асигнацій були портрети імператорів-чоловіків. Найдорожчу - п'ятисотку - оздобили Петром I.
Численні укази внуків цариці - Олександра І, потім Миколи І - рясніли посиланнями на "бабку нашу Екатерину Вторую", велику реформаторку. Тож у XIX ст. імператриця пішла в народ як "бабка". Кримінальники почали так називати й банкноту із її портретом. Якщо ж у гаманці хрустіли кілька "сторубльовок", на них казали "бабки" - уже груба копійка. Невдовзі "бабками" називали будь-які асигнації, а згодом - усі гроші, з дрібняками включно. Тож 1908-го у словнику Володимира Трахтенберґа "Блатная музыка. Жаргон тюрьмы", виданому в Петербурзі, зазначалося: "Бабки - деньги вообще, какого бы рода они ни были". Так воно й залишилося в кримінальному світі, коли на зміну "царскому самодержавию" прийшла "диктатура пролетариата" зі своїми новими грішми.
Ленін на радянській 100-карбованцевій купюрі з'явився на початку 1938-го. Мала вона нову "революційну" назву - "Десять червонцев". Банкнота із класичним номіналом "100 рублей" повернулася після грошової реформи 1947-го. Вождь світового пролетаріату був і на нових "бабках" - у такому ж овалі, як раніше Катерина II. Після реформи 1961 року Леніна на банкнотах обернули в профіль, а замість фотографії дали щось подібне до гіпсового барельєфа.
Із модою на "блатняк" спочатку "бабки" потрапили до молодіжного сленгу, а далі й до лексикону інших верств населення 1/6 земної кулі. І як би не змінювалися самі "сотки", "десятки", "п'ятьорки" та їх назви - всі вони для багатьох досі залишаються "бабками". Хоч, здається, останнім часом їх витісняє похідне від них грубуватіше "бабло".
3 
1
Коментарі