У Китаї заправлені майонезом страви вважають розкішшю
Пекінський студент Сунь Жуй називає себе Вася. На мене ж кажуть "За Ха Лін". Іноземців, а особливо європейців, поважають. Мати з ними справу – престижно.
Китайці вивчають українську мову, бо Україна – одна з найбільших країн Європи. В Тяньцзінському університеті є Центр досліджень України. На заняттях дивимося й обговорюємо кліпи Кузьми, Ніни Матвієнко. Китайські студенти старанні, двійки ставити не доводилося. Більшість складають іспити з першого разу. Українська дається їм важко. Сподіваються, справа піде легше, коли приїдуть у нашу країну.
Лекції слухають уважно. Ставлять купу запитань. Коли читали "Заповіт" Тараса Шевченка, розпитували, що таке "реве ревучий", "лани широкополі" і чому написано "Вкраїні милій", а не "Україні милій". Їхні письмові роботи перевіряти іноді весело. На питання, які галузі тваринництва розвинені в Україні, один студент відповів: "Коні, ведмеді, олені, яструби та зайці", інший написав: "Кішки та собаки". Автором поеми "Енеїда" називають Андрія Данилка, а найбільшим містом – Чернігів.
За вимовою і розумінням звуків китайська мова – складна. Наприклад, є звук середній між "ч" і "ц", і такий, що нагадує "т" і "з" одночасно. Граматика ж простіша за англійську. Для спілкування на рівні 5-річної дитини потрібно знати 50–60 дієслів, декілька іменників і прикметників.
У супермаркеті біля каси часто спостерігаю, як покупець умисне дістає пачку грошей, щоб усі побачили. На вулицях багато дорогих машин – Porsche та Jaguar.
Щоб обміняти валюту, потрібно юані покласти на банківський рахунок. Потім касири знімають їх і переводять у долари. Процедура займає близько години: черга, купа документів.
Жінки в Китаї у меншості – через жорстку політику народжуваності (майже 30 років у країні родинам дозволяли мати лише одну дитину, з 2015-го – двох. Народження сина традиційно викликало більше радості. Це призвело до великої кількості відмов від дівчаток, абортів за гендерною ознакою. – Країна). Вони дозволяють собі перебирати й маніпулювати чоловіками. Можуть спитати у кавалера, скільки грошей він має. На побачення підуть із тим, у кого їх більше. У родинах чоловіки і слово проти бояться сказати. Знають, варто чимось образити дружину – і проти нього стане вся її рідня.
Квиток на поїзд із Тяньцьзіня до Пекіна коштує 200 гривень на наші гроші. Їде зі швидкістю 300 кілометрів на годину. Ним користувався Путін під час візиту в КНР. Студентів на парах тоді майже не було – всі записалися волонтерами й допомагали членам російської делегації. Хоча знають, що РФ воює з Україною.
У Пекіні старовина вдало поєднується із сучасністю. Біля новітніх хмарочосів стоять будівлі часів династії Мін (1368–1644 роки. – Країна). У "Парку молитви за багатий урожай" збереглося чимало старовинних храмів. Вхід туди безкоштовний, як і в більшість музеїв.
Китайці вдома майже не їдять. Харчів із собою на роботу не беруть. Їжу купують на вулиці чи йдуть у кафе. Одна страва обійдеться у 10–15 юанів (40–60 грн. – Країна). За 50 подадуть шикарний обід. Я вподобав суп із віслюка – його м'ясо нагадує ніжну телятину.
Майонезу не продають. Заправлені ним страви вважають розкішшю. Також у магазинах немає оселедців, сиру, масла, хліба. Їх можна придбати лише у спеціальних крамницях. Найдешевша буханка коштує 35 гривень, чашка еспресо – від 32.
У китайській кухні майже не використовують сирих овочів. Навіть для салатів їх піддають термічній обробці – так їжа засвоюється швидше. Якось студенти запитали, за якою домашньою стравою я сумую. Відповів: за картоплею. Вони із сирої приготували салат. Мусив з'їсти й подякувати.
Шашлики роблять маленькими. Щоб наїстися, потрібно взяти з десяток порцій. Використовують не лише м'ясо, а тофу (сир із сої. – Країна), картоплю і морепродукти: кальмари, устриці, рапани й чудернацькі риби.
Для китайських пельменів тісто розкочують тоненько, а начинки кладуть багато. Найпопулярніші – яйце і зелень або м'ясо. Замість нього можуть покласти рибу чи креветки. Їх готують у пельменній на очах відвідувачів. Подають із соусами. На свій смак можна додати червоний перець або тертий часник.
Є ресторани, в яких відвідувачі готують страви самостійно. На столиках стоять примуси, каструлі, риба та морепродукти. Персонал допомагає й стежить за порядком. Приносити з собою їжу і напої у ресторан вважається нормою. Офіціант у цьому випадку ще й посуд дасть. Накрутку на алкоголь роблять мінімальну. Якщо горілка в магазині коштує 12 юанів, то в ресторані – 14. Але вона несмачна. З України привіз медову з перцем.
Кілограм гречки, буряки, сало, сир і дві пляшки горілки беру в кожну поїздку в Китай. Цих запасів вистачає на місяць. Додому привожу зелений чай і салат із молодого бамбука. За смаком нагадує гриби.
До морського узбережжя в місті треба їхати годину на поїзді, на зразок нашої міської електрички, далі – автобусом. У морі купатися не можна – вода брудна, бо поряд порт. Місцеві приїздять туди подихати повітрям і позбирати равликів у мулі – це популярно, як у нас ходити по гриби. Везуть їх у пакетах додому. Відварюють або смажать.
Україномовні канали по телевізору в Тяньцзіні не показують. Ловиться лише російський РТР. Viber вмикається раз на тиждень на кілька хвилин. Facebook, Google, Yotube не працюють. А от на Мail.ru і "ВКонтакте" можна зайти завжди.
Китайці рано лягають спати. О 22:00 вулиці вже безлюдні. О п'ятій ранку – всі на ногах. А о восьмій починається робочий день.
4 
1
Коментарі