Сім речей із колекції Марини Іванової
1. Сукню з трьома птахами купила в антикварній галереї у Франції. З червоного шовку, оздоблена мереживом, спереду – три вшиті птахи з бісеру, напівдорогоцінного каміння й стеклярусу. Птахи великі – близько 50 сантиметрів. Вишиті на іншій тканині. Потім їх вирізали і пришили до сукні як аплікацію. Кожна пташка важить грамів 700. Сама сукня – три кілограми. Вона – концертна. Власниця хотіла за неї 7 тисяч доларів. Таких грошей у мене не було. Через кілька днів зайшла в галерею і попросила про знижку. Не погодилися. На третій раз принесла в подарунок вишиту вручну брошку з України. Розповіла, що маю музей історії моди в Києві і сукню хочу придбати для нього. Заплатила три тисячі 600 доларів.
2. Рожеву бальну сукню 1895 року, ймовірно, пошив французький модельєр англійського походження Чарльз Ворт. Він придумав кринолін і турнюр. Першим почав чіпляти етикетки до одягу. Дружина вдягала його моделі і йшла в дорогі будинки – так рекламувала роботу чоловіка.
Плаття придбала на аукціоні у Франції. Етикетки не було. Власниця сказала: "Бирка коштувала стільки ж, як і сукня. На ній було написано, що пошита в майстерні Чарльза Ворта". Точно таке ж плаття, але з іншим фасоном рукава, виставлено в нью-йоркському Метрополітен-музеї. На ньому є етикетка з прізвищем Ворта.
Сукня важить 4 кілограми. Під таку вдягали два кіло білизни. Спочатку ліф, зверху – корсет, на нього – ще один ліф. Потім – нижню спідницю, на неї – верхню. Сукня пошита з цупкого атласу, прикрашена стразами і напівдорогоцінним камінням. Має рукав – ліхтарик. На такий ішло до двох метрів тканини. Складався з двох частин. У нижню набивали лебединий пух, щоб трималася форма. Спереду спідниця прикрашена вишитими колосками. У талії сукня має 48 сантиметрів.
3. Синій капелюшок з опудалом пташки-рибалочки купила в одеському антикварному салоні. Зроблений 1900 року. Носила якась місцева модниця. Опудало легеньке, досі не випала жодна пір'їнка. Мода прикрашати капелюхи опудалами птахів, жуками й метеликами була впродовж 10 років. У хід ішли майже 400 видів птахів: райські, рожеві фламінго, дукани, колібрі. Замовити таку прикрасу могли тільки заможні жінки. Інші використовували пір'я півнів, чайок, ворон.
4. Костюм 1916 року придбала на столичному Сінному ринку у старенької жінки. Розказувала: "Наряд лишився від мами. Змушена продати, щоб звести кінці з кінцями".
Костюм зі спідниці із зеленої тафти й жакета з грубого сукна власниця пошила вручну. Це було під час Першої світової війни. Жінкам було тяжко: чоловіки пішли на фронт, а вони самі мали заробляти на життя. Вбрання ставало все скромнішим. За основу для костюма жінка взяла біле просте сукно. Вручну вишила його чорними нитками. Видно, їй не вистачило грошей на ґудзики, бо на манжетах зімітувала їх вишивкою.
5. Актриса Людмила Артем'єва подарувала весільну сукню своєї прабабусі – 1890-го.
Познайомилася 15 років тому. Відтоді товаришуємо. Якось Людмила поїхала до родичів у Львів. Звідти привезла цю сукню. Зберігалася в картонній коробці на горищі. Коробка затекла. Через це складки спідниці, які надавали їй форму тюльпана, розпрямилися. Відновити їх неможливо. Сукня з атласу, внизу оздоблена вологодським мереживом. Має колір вершкового масла.
6. 300 євро віддала за сумочку з африканської жаби-бика.
Придбала на блошиному ринку в Англії. Жабу випотрошили, шкірку вичинили. Робили все дуже акуратно – немає жодного шва. Залишили лапки, зіниці очей зімітували з кольорового скла. Зверху приладнали застібку і металевий ланцюжок. Сумка маленька – тоді всі такі були. Всередину клали пудреничку, флакончик парфумів, мініатюрний гаманець для монеток і носову хустинку.
7. Сукню небесно-блакитного кольору носила моя прабабуся Клавдія. До революції наша родина володіла підприємством з видобутку гравію і піску в Ростовській області, постоялими дворами і невеличким цехом, де виготовляли квас і морозиво. Прабабуся відпочивала у Франції, замовляла одяг у найкращих модисток і купувала елегантні аксесуари. Мала величезний гардероб. Казала, лише зимових спідниць було 38.
Блакитна сукня – із завищеною талією. Прикрашена двома видами мережива – ірландським і французьким, а також лебединим пухом. На той час вона коштувала 50–60 рублів. Корову можна було купити за п'ять.
2 
1
Коментарі