– Якраз на Вербну неділю вийшов із хати, щоб поговорити з мамою по телефону. Раптом вибух, всюди пил, вікна в будинках на вулиці повибивало, а в деяких і дахи позносило. За декілька секунд знову добряче гепнуло. Буквально в кількох сантиметрах над головою щось просвистіло. Побачив, як приземлився ось цей уламок. Пізніше його зважив – 1,5 кілограма. Вирішив привезти додому як символ – маминими молитвами я досі живий, – каже ветеран російсько-української війни, 38-річний Денис Майоров.
Дениса мобілізували в грудні 2022 року. Воював у складі 118-ї окремої механізованої бригади на запорізькому напрямку.
– Тоді три ракети прилетіли прицільно, – розповідає Майоров. – Мабуть, місцеві колаборанти здали місце нашого розташування. За 10 днів в ту саму точку прилетіло вже чотири ракети. Я якраз їхав зі штабу і, не доїжджаючи до Веселянки, побачив яскраві спалахи. Давай одразу до хлопців телефонувати, чи з ними все гаразд. Як і минулого разу, прилетіло на паралельну вулицю – за 150 метрів від нас. Дякувати Богу, всі залишилися живі.
Цієї весни Дениса Майорова комісували з війська за станом здоров'я. Внаслідок війни має інвалідність.
– Було сім контузій і не одне поранення. Тепер повністю глухий на ліве вухо, а на правому слух зберігся на 50 відсотків. Але я вже навчився читати по губах. На жаль, багатьох хлопців, із якими воював, уже немає серед живих.
3 
1
Коментарі