Першу зарплату отримала в 11 років

Найстрашніше – ВТРАТИТИ СЕБЕ

Першу зарплату отримала в 11 років. Зі шкільним ансамблем виступали в оперному театрі в постановці "Кармен". Подобалося мати свої кишенькові гроші й бути незалежною. У 13–14 років працювала офіціанткою в літньому кафе в парку культури. Взимку підробляла в сувенірному магазині в торговельному центрі. На вихідних львівський стадіон "Україна" перетворювався на барахолку. Коли однокласники ходили туди на шопінг із батьками, я йшла й купувала, що подобається.

З Михайлом Хомою познайомилася в музичному училищі. Спершу на нього не звернула уваги, була зосереджена на вступних іспитах. А наші матері встигли розговоритися. Того ж літа взяла участь у фестивалі "Молода Галичина" в Новояворівську – Михайловому рідному місті. Він зайшов у хол, ми зустрілися очима. Зробив для мене екскурсію, а ввечері запросив на дискотеку. Коли провів нас із подружками додому, то обійняв мене і сказав, доки не поцілую, не відпустить. Цьомнула в щоку.

 

На другому курсі ми двоє з групи займалися естрадним вокалом. Зближувалися. Потім у складі вокальної студії почали їздити на конкурси й концерти. Всі думали, що ми пара, хоча просто дружили. Перед літніми канікулами він проводжав на маршрутку. Запропонував зустрічатися.

Після училища вступили в Київський національний університет культури і мистецтв. У столиці було важко за фінансами знайти квартиру. Це пригнічувало. Оселилися в подруги Михайлової тітки. Вона жила в одній кімнаті, ми з Михайлом – у другій, а в третій – ще один квартирант.

Економили на всьому. Бувало, не мали грошей взагалі. Підробляли на корпоративах. Потім перевелися на заочне навчання, щоб мати більше часу на професійну діяльність.

Михайло не хотів переїжджати до Львова в мою квартиру. В його розумінні було неправильно жити на території дружини. Був період, коли він жив на студії в Новояворівському палаці культури. Це було приміщення без комунікацій і санвузла. Нишком привіз туди ліжко. Ніхто не знав, що лишається там ночувати.

Ми переїхали жити на турбазу. На ліжках із металевою сіткою лежали старі матраци, у дверях були величезні шпарини, з яких віяло холодом. Набирали воду з колонки й підігрівали кип'ятильником.

За допомогою програми молодіжного кредитування купили квартиру. З усього будинку першими в'їхали. Води ще не підключили, тому друзі підвозили її бідонами. Нічого не мали, навіть холодильника. Купувала стограмову пачку масла й ховала її у ванній, щоб не розтавало.

У Новояворівську Михайло створив гурт "Друзі", ми були солістами. Колектив працював майже вісім років. Спочатку нас було троє, а потім – 11. Взяли у кредит якісну апаратуру. Напевно, переграли для всієї еліти Львова. Були популярним і високооплачуваним гуртом. За святкову програму брали близько 2 тисяч доларів. Роботи мали багато. Практично не спали. Іноді вдавалося передрімати 2 години в бусі під час переїздів. Пізніше гурт "Друзі" трансформувався в Dzidzio.

Майже одночасно з розвитком "Друзів" створила вокальну студію для дітей "Слава". Це була праця в режимі нонстоп. Від написання пісні до фінального луку – все створювали самі. На конкурсах мої учні часто здобували призи. Одна дівчинка за місяць привезла для сім'ї два плазмові телевізори, які виграла на фестивалях.

Понад 10 років займалася студією. Для серйозної сольної кар'єри не залишалося ні часу, ні енергії. Зрозуміла, що у викладацькій сфері я досягнула всього, чого хотіла. І треба починати новий етап.

Переїзд до столиці став одним із найскладніших періодів. Треба було починати все з нуля. Михайло зайнятий – зранку біг на роботу й пізно повертався. Мені було самотньо, не вистачало уваги, розмов із ним. Часто блукала містом зі сльозами на очах. Та це був момент внутрішнього зростання. Той біль треба було пережити.

Вступила у школу акторської майстерності Ukrainian film school. Зрозуміла, що ніхто мені не допоможе, повинна сама себе витягувати. Композицію "Я тобі не мамка" надіслала на відбірковий тур Євробачення. Жодної відповіді не отримала. Але про пісню дізнався продюсер Dzidzio Анатолій Безух. Спершу не повірив, що я написала. Адже до цього складала ліричні композиції. Як подарунок допоміг зняти кліп.

Михайло не хотів, щоб я виходила на велику сцену. Казав: "Хочу, щоб моя жінка була вдома. А мені хотілося виступати. Інакше не бачила сенсу. Розуміла, що найстрашніше в житті – втратити себе. Ми поступово підійшли до розлучення.

×