Ми запам'ятовуємо життєві ситуації через запахи
П'ять років тому перестала фотографувати та писати полотна з особистих причин. У живопису над кожною картиною працювала від шести місяців до року. Сучасний світ не терпить такого гальмування. Зайнялася парфумерією. У парфумах, як і в картинах, є сюжет, плани, деталі. Закономірності ті самі. І працювати рік над ароматом – це нормально.
У парфумерії багато паралелей із музикою. Запах слухають, шукають у ньому ноти, акорди. Сприймаю парфуми як витвори мистецтва.
Ми запам'ятовуємо життєві ситуації через запахи. Вони можуть перенести в певне місце, ситуацію. У дитинство повертають аромати випічки, яблук, суниці. Парфуми "Мольфарський ліс" – для мене це портал до Карпат.
одні парфуми комусь пахнуть квітами та зеленню, а іншому – солоним огірком. Треба розуміти, як людина сприймає запахи. Це знання з нейробіології, психології, хімії.
Буває, парфуму не відчуваємо на собі. Думаємо, він нестійкий. Продавці в магазинах переконують: такий аромат вам пасує найбільше. Із цим усе просто – довго тримати увагу на чомусь одному мозку важко. Речі не надто важливі для безпеки та задоволення потреб він сприймає як тло. Тому варто дотримуватися парфумерної ввічливості. Не надто поливатися, якщо не відчуваєте його. Доречними є від одного до трьох пшиків.
Аромат "Партизанська любов" – знаковий у моїй творчості. З нього почалося свідоме створення запахів, натхненних Україною. Він складний і неоднозначний – або дуже подобається, або зовсім ні. Має характер. У ньому є нота калини. Її рідко використовують у парфумерії. Вводила з натуральної настоянки. Серед синтетичних компонентів такого немає.
Якщо малювати такий аромат – це криївка, де на дерев'яному старому столі лежать яблука, стоїть філіжанка з трав'яним чаєм. Задимлена дерев'яна стеля, в кутах проростають гриби, земляна підлога, притрушена сіном. Це те, що я бачу внутрішнім зором, коли ношу ці парфуми.
Композицію зібрала з першого разу. Такого майже не буває в парфумерії – завжди щось зайве вилазить, треба переробити. Бувають десятки спроб перед тим, як аромат побачить світ.
Більшість парфумерних ідей вторинні. Навіть майстри іноді намагаються повторити класичні чи люксові аромати. Я поставила собі за ціль робити інакше. Сама собі авторка, нікого не переспівую. У моїй основній лінійці "Парфуми, натхненні Україною" майже немає екзотичних нот. Там рідні, знайомі з побуту та природи.
Жіночих і чоловічих парфумів не буває. Цей поділ – маркетинговий хід.
На шкірі чоловіка й жінки аромат розкривається по-різному. На чоловічому тілі посилюються мускусні, амброві, деревинні, смоляні ноти – вони піднімаються вгору, їх чутно краще. На жіночому – активнішими стають фруктові та квіткові.
Раніше всі мліли від французьких парфумів. Зараз їх багато. Мені більше подобаються італійські. Характер інший – темпераментні, провокативні.
В Україні парфумерів небагато. І поки що неможливо казати про почерк, парфумерний менталітет, як в італійців і французів. Там історично багато виробників і добре відстежуються тенденції.
Міжнародна організація IFRA досліджує безпечність парфумерних компонентів. Виявляють шкідливі, алергенні, які треба зменшити в дозуванні, що не варто додавати взагалі. Начебто непогана ініціатива. Але це збіднило формули. Тому що багато класичних компонентів, на яких століттями робили парфуми, виявилися алергенними. Наприклад, дубовий мох, бергамот, кумарин. І знайомі та улюблені парфуми стали звучати по-іншому.
Деякі компоненти парфумів – фототоксичні. Підсилюють вплив сонячних променів на шкіру. Можуть спричинити хімічний опік або викликати алергію. Такими є майже всі ефірні олії цитрусів, зонтичних рослин, звіробою, кумарин і нітромускуси.
Ношу парфуми на потилиці, під волоссям. Воно подовжує звучання аромату, як і тканина. Зі шкіри аромат швидко злітає.
У парфумера чутливість нюхових рецепторів знижується за годину-дві активної роботи. Можуть почати дурити, що неприпустимо. Тому треба робити перерви, гуляти на свіжому повітрі.
Перші спиртові парфуми з'явилися як ароматизатори для шкіряних рукавичок у XVI столітті. Їх могли собі дозволити лише найвпливовіші люди. Мабуть, тому аромати з нотою шкіри дотепер вважаються елітними.
Історія знає щонайменше одного парфумера, який створював композиції за пам'яттю, коли втратив нюх. Його звали Жан Карль. Йому завдячуємо методом навчання парфумерному мистецтву. Полягає в тому, щоб запам'ятовувати звучання компонентів і їх поєднань.
Досвідчений парфумер займається не пошуком, що з чим змішати. А як висловити ідею через композицію.
Нішеві бренди використовують натуральну сировину. У масовій парфумерії давно все штучне. Немає такої кількості ефірних олій у світі, щоб виробляти натуральні парфуми масово. І потреби немає. Натуральна сировина примхливіша й у роботі, й у користуванні.
У канадського нішевого бренду Zoologist є аромат Camel – верблюд. Він справді містить ноти, подібні до того, як пахне верблюд. Трохи фекальності та тваринності. Але спочатку це фініки, спеції.
Авторська парфумерія у світі називається інді, від independent – незалежна. У нас назва не прижилася, бо на слух асоціюється з Індією. Люди думають, що це "палички-смердючки". Зрозуміліше називати цю парфумерію авторською, ручної роботи, крафтовою.
Більшість ароматів цікаві для вивчення – як це зроблено, яка структура, настрій. Ношу на собі обмежену кількість. У цьому сенсі парфуми для мене – як друзі.
Користуюся своїми ароматами. Крім них – сучасними нішевими. Серед улюблених роботи Енді Тауера, Алессандро Гуальтьєрі, Кристофера Бросіуса. Люблю ладанні, шкіряні, деревинні, смоляні, амброві – темні, низькі, насичені.
Можу піти будь-куди з різким ароматом. Запитують: "Що це так різко пахне?" Відповідаю: "Я парфумер, це частина моєї роботи". І це правда. Я не зможу зрозуміти аромат, сидячи з ним у незмінних умовах.
Маю правило: якщо аромат голосний чи специфічний, обмежуюся одним пшиком на згин ліктя або під волосся. Більше – це вже порушення кордонів інших людей.
Повністю синтетичні парфуми нагадують глянцеві картинки. Ідеально прилизані, гладенькі, пласкуваті, але милі. А натуральні компоненти – як відьомське вариво чи бабина настоянка для попереку. Так часто сприймають натуральні парфуми. Бо там є компоненти, які використовують у народній медицині.
Парфуми можуть коштувати 3–4 тисячі гривень за флакон 50 мілілітрів. Це недорого для якісної речі.
Півонія, липа, конвалія, фрезія – реалістично запах цих квітів відтворити не вдається, хоча багато хто намагається.
Не поділяю ідеї про сезонність парфумів. Взимку буває натхнення вдягти холодне море, а влітку – розжарені спеції. Не бачу тут дисонансу.
На флаконах пишуть термін придатності від 12 до 36 місяців. Але в реальності парфуми можуть жити 10 років чи більше. Вінтажні аромати – щонайменше чверть століття. Та виробник орієнтується на лабораторні дослідження. Має захистити себе від претензій споживачів.
Одна з ознак зіпсованих парфумів – осад. Але інколи він свідчить, що у флакон потрапив пил. Або коли містить багато натуральних компонентів.
Зміна кольору може бути сигналом про псування. Та не завжди. Природно змінюють колір парфуми, що містять жасмин. Вони із часом стають помаранчевими або темно-червоними.
Зіпсовані парфуми – коли вони розшарувалися, в них плавають маслянисті кульки. Після збовтування рідина втрачає прозорість.
Принципова зміна аромату – ще одна ознака псування. Якщо з'явилися кислі, задушливі, плісняві ноти, користуватися ним не можна.
9 
1
Коментарі