В Україні є лише два ювелірні рекорди
Разів п'ять переробляла ка-де-бо. Порода серйозна, але ця серйозність у всіх псів різна. У стафа вона в очах: маленькі, дивляться чітко в одну точку. У вівчарки більше значення грають брови: як їх поверне, така й емоція. У ка-де-бо все складніше: погляд ніби спідлоба, але водночас дуже відкритий. Деякі друзі плутають французького бульдога і чихуахуа – робила одного за іншим. Енергетично вийшли схожими.
У скульптурі треба передавати тільки емоції. Якщо орієнтуватися на зовнішність, образ не вдасться. У кожного з нас є якась характерна емоція. Хтось ходить сумний, хтось – веселий. У собак – те ж саме.
Коли поганий настрій, у майстерню не йду. Без внутрішньої рівноваги робота не виходить.
У ювелірній галузі я з 19 років. Працювала в коморі, керуючим виробництвом. У якийсь момент чоловіки-майстри не сприйняли серйозно 25-річну начальницю. З інтересу стала освоювати робочі спеціальності.
Починала восковщицею – наповнювала рідким воском до 500 форм за день. Пробувала себе в литті, обробці виробів, гравіруванні. Плела ланцюги, кріпила камені в кільцях і браслетах. Після закінчення зміни бралася за щось своє. Починала з найпростішого – випилювала коло лобзиком. Правильні геометричні форми не дуже приваблювали, більше подобалося художнє. Перший досвід – дракончики, один зберігся досі. Прибігала до майстра похвалитися, а він: "Ковадло бачиш? Поклади і приплюсни. Це не результат". За чотири роки освоїла дев'ять спеціальностей і сьогодні можу зробити задумане з нуля.
Найбільшою кров'ю далося гравірування. Це зараз у мене є пневмоштіхель – чудо-апарат звільняє від зайвого фізичного навантаження. А з ручним інструментом було складніше: один незручний рух і штихель зривався з металу, потрапляв у руку, іноді проколюючи шкіру до кістки. Добре заточений штихель такий гострий, що повинен врізатися в ніготь під своєю вагою і не зісковзувати.
У декреті займалася дизайном, промальовувала ескізи. Їздила по виставках, вивчала нові технології. Не обов'язково робити складне, можна мідний дріт скрутити і отримати брошку.
Собачою темою зайнялася випадково. Прийшов приятель: "Ти ж ювелір, а мені потрібен французький бульдог. Перерив AliExpress (китайський інтернет-магазин роздрібної торгівлі. – Країна) і все на світі – нічого хорошого не знайшов". Просив кулончик – матері на подарунок. Подружки побачили – замовили підвіски у вигляді шнауцера і мопса. Сьогодні у серії "Друже" – барельєфні зображення 51 породи собак. Завдання було передати характер: глянула людина і одразу зрозуміла, про кого йдеться.
Щоб ескіз став прикрасою, потрібно зробити понад десяток операцій. Спочатку вирізаю барельєф із воску, потім відливаю у бронзі. Доробляю і полірую. Це так звана майстер-модель – найбільша цінність для модельєра. Запікаю її у спеціальних алюмінієвих формах. Для цього закладаю у силіконовій гумі та вулканізую. Потім ще сім кроків – і прикраса готова.
На виготовлення нової мордочки потрібно близько тижня. Щоб виріб був недорогий, замовник дає дозвіл на його тиражування. Інакше ціну довелося б підвищити на порядок. Як правило, замовляють собаку свого або знайомих – на подарунок. Найчастіше це кулон або браслет, на другому місці за популярністю – кільце. Срібна частина може доповнюватися ланцюжком, шкіряним шнурком. Вагою виходить у середньому 3–4 грами. Розмір кулонів – 1–2 сантиметри. Найменші – собачі лапки – мають 9 міліметрів. Використовую здебільшого срібло, але можливий варіант із бронзи, удвічі дешевший.
Заводчик доберманів надіслала фото свого собаки, ЯКОГО НЕДАВНО ПОХОВАЛА. Мордочка була в профіль, а не як у мене в колекції – в анфас. Вирішила, що це буде нова серія. "Ким був для тебе Аватар?" – питаю. Вона перерахувала. Я вибрала слово "душа". Зробила фірмову бирку, написала слово англійською – soul і послала їй фотографію. Вона мені дзвонить і плаче: "Для мене ніхто ніколи такого не робив". Зараз вона – моя найкраща подружка і консультант. Нову модель кидаю їй у Viber. Якщо породу не впізнала, допрацьовую.
Модельєри, які працюють із воском і металом, стають рідкістю. У масовому виробництві все частіше використовується метод 3D-малюнка, який потім перетворюють на об'ємний виріб за допомогою верстатів-ЧПУ (числового програмного управління. – Країна) або спеціальних апаратів, які "вирощують" модель із рідкого полімеру. Ручної роботи тут мінімум. Створити моїх собак так не вийде. Нюанси підуть, а з ними й емоції.
В Україні лише два ювелірні рекорди. Перший належить одному київському бренду: з кільцем із величезною кількістю дорогоцінних каменів потрапив до Книги рекордів Гіннеса. А національний рекорд з ювелірних прикрас – тільки у мене. Кількість відтворених порід ролі не грала – мені ні з ким було змагатися. Вітчизняні виробники собачим напрямком серйозно не цікавляться.
Ринок прикрас наповнений Китаєм. Але це не срібло, а біжутерія, причому неякісна. Основа у таких виробів переважно латунно-олов'яна, покриття з часом облазить. До того ж там є нікель, який викликає у багатьох алергію.
Іноді клієнти приносять вироби і запитують, чи це срібло? В Україні підробленого не існує. Всі офіційні виробники використовують класичний сплав 925-ї проби, про що говорить клеймо пробірної палати. Поруч наносять іменник виробника, який присвоює Міністерство фінансів.
Буває, отримую замовлення на виготовлення прикрас із барельєфами шиншили, коня чи морської свинки. Приймаю, але без конкретних термінів. У пріоритеті – песики.
8 
35413
Коментарі