Вівторок, 03 вересня 2019 13:43

На Підляшші за тисячу гривень можна пожити в землянці

Свинячу кишку начиняють картоплею

Історичний регіон Підляшшя лежить на сході Польщі. Бідний на промисловість. Тут мало великих міст. Щоб не занепадав, років 10 тому почали піднімати туризм, виробництво екологічних продуктів. Сюди їдуть ті, хто не любить натовпів і шумних забав. Серед мешканців столиці, митців, польських зірок популярно мати на Підляшші будинок.

Стратегічною в регіоні була ріка Західний Буг. За її посередництвом відбувалася торгівля між Київською Руссю та Польщею. Сьогодні це місце для активного відпочинку. Зокрема, на байдарках. Орендувати двомісну на 5–6 год. можна за 80 злотих – 500 грн. Сплав нею не вимагає особливого досвіду.

Автор: Анна БАЛАКИР
  Храм Матері Божої Ягідної стоїть на території пансіонату «Трав’яний закуток». Навколо ростуть лікарські трави, які заборонено рвати відвідувачам. За збирання їх або насіння штрафують на 50 злотих – 317 гривень
Храм Матері Божої Ягідної стоїть на території пансіонату «Трав’яний закуток». Навколо ростуть лікарські трави, які заборонено рвати відвідувачам. За збирання їх або насіння штрафують на 50 злотих – 317 гривень

Раз на рік у серпні від містечка Дорогичин одночасно вирушають 500 байдарок. Приїжджають учасники з різних країн. Увечері всіх розважають музичні гурти, виїзні ресторани пропонують місцеву кухню.

Поляки багато подорожують велосипедами. У країні добре розвинута мережа спеціальних доріжок. Через Підляшшя пролягає маршрут Green Velo. Шлях завдовжки 1980 км проходить Східною Польщею. Минає п'ять національних природних парків, села, містечка. 30% дороги – через ліс. Двоколісний велосипед можна орендувати на добу за 15–50 злотих – 95–320 грн. Послуга є в більшості готелів. На маршруті облаштовані місця для відпочинку. Тут можна сходити в туалет, розвести вогнище й поставити намет. Якщо останній розкласти в лісі, на території націо­нального парку, на пляжі, швидше за все, поліція або лісничий випишуть кілька сотень злотих штрафу.

На велосипедному шляху лежить найбільший у Польщі кінний завод у Янові Підляському. Його 1817 року заснував цар Олександр І. Тоді територія входила до складу Російської імперії. На конезаводі живуть із півтисячі тварин. Відвідувачі можуть близько підійти до них і погодувати цукром.

Найцінніших коней розпізнають за малою головою і великими чорними очима. Також мають довгу шию й тонкі щиколотки. На продажах або чемпіонатах, де треба показати красу коня, його спеціально лякають – шарудять голосно фольгою, пластиковими пляшками. У тварин виділяється адреналін, вони поводяться збуджено. Для краси місця навколо очей і носа голять і змазують олією.

Щороку в серпні на кінному заводі проходить аукціон. 2015-го за 1,4 млн євро продали найдорожчу тварину в історії польського конярства – сиву арабську кобилу Пепіту. Купив її араб зі Швейцарії.

15 років тому на аукціон уперше приїхали барабанщик англійського гурту "Роллінг Стоунз" Чарлі Воттс із дружиною Ширлі. Відтоді жінка щорічно брала в ньому участь. Доки чотири роки тому в Янові Підляському не здохла її кобила, яку залишила на догляд. За нею – дорогий кінь інших власників. Тоді влада Польщі змінила керівництво кінного заводу. Його часто звинувачують у некомпетентності.

Ширлі Воттс зупинялася неподалік у пансіонаті "Урочище Заборек", у "своїй" Музичній кімнаті. Тут у середньому можна взяти номер за 100 злотих – 640 грн. Найкращі кімнати – у старому млині. Його власник пансіонату купив за 1,5 тис. злотих – майже 10 тис. грн, переніс сюди й реставрував. Першою гостею млина була йорданська принцеса Арія. Приїжджала на кінний аукціон.

Раніше на місці пансіонату було голе поле. Тутешній чоловік Аркадіуш Оконь купив тут 50 га землі. На пісках не росла городина, фруктові дерева чи жито. "Були 1990-ті. Якось прийшов сусід і сказав, що сюди на полювання їде група німців, – говорить Оконь. – Попросив прийняти. Обіцяли добре заплатити. Німцям сподобалося. Вони й підказали займатися туризмом, а сільське господарство кинути". Пан Аркадіуш із дружиною насадили сосновий ліс, проклали 3 км брукованої дороги. По селах скуповували старі дерев'яні будинки й перевозили сюди. Тепер пансіонат має комплекс давньої дерев'яної архітектури – церкву, будинок ксьондза, вітряк. У костьолі ХІХ ст. служби не правлять, а проводять конференції.

На кухні "Урочища Заборек" готують традиційні підляські страви. Поєднують польські, білоруські й литовські традиції. Місцева кухня "важка", борошняно-картопляна. Тут пропонують картопляну бабку, начинену картоплею з беконом або кров'ю свинячу кишку. Подають вареники із сиром, сочевицею, квашеною капустою, грибами. На Підляш­ші популярні загуби – тісто, як на вареники, намазують начинкою з тертої підсмаженої зі шкварками картоплі, ріжуть, відварюють, потім обсмажують.

Пансіонат "Трав'яний закуток" у селі Корицини спеціалізується на травах. Його територія є суцільним ботанічним садом. На 16 га ростуть 1,5 тис. видів лікарських рослин. Є поле шипшини. З пелюсток і плодів тут роблять варення, пасти до м'яса. Порошок із сушених плодів помічний для хворих суглобів. З насіння добувають олію, яку застосовують від зморщок. Популярні спа-процедури на травах. Ванна з пивом і дубовим наваром тонізує організм і пом'якшує шкіру.

У пансіонаті можна переночувати в номері, що відтворює сільське житло – з піччю, ліжком із матрацом із сіна. Віддалік серед дерев стоїть будиночок, що нагадує старий пеньок. Всередині має стіни з моху. Його люблять молодята. Самітникам пропонують ночівлю у землянці за 180 злотих – 1,1 тис. грн.

У магазині "Трав'яного закутка" продають екологічну каву з додаванням чорного березового гриба чаги або коноплі, з топінамбуру. Є варення з нагідок, солодкого перцю, консервована кропива. Також – натуральні напої на похмілля та від надмірного потіння.

Автор: Анна БАЛАКИР
  Хрести на гору Грабарку приносять паломники, коли звертаються до Бога з проханнями. Грабарка з кількома храмами є найбільшою православною святинею Польщі
Хрести на гору Грабарку приносять паломники, коли звертаються до Бога з проханнями. Грабарка з кількома храмами є найбільшою православною святинею Польщі

На території є костел Матері Божої Ягідної. До неї зверталися жінки після викидня. Після 2 липня, свята Матері Божої Ягідної, молилися тут і зобов'язувалися не їсти з цього дня фруктів та яблук. Вірили, що наступного року народять дитину.

На Підляшші віками жили українці, білоруси, литовці, татари. Тут – найвища чисельність православних у країні. Гора Грабарка є найбільшою святинею для них. 19 років тому з Афону сюди привезли ікону Богородиці. Біля неї було багато зцілень, кажуть. На горі розташований жіночий монастир і три церкви. Навколо – безмір встромлених у землю дерев'яних хрестів, від кількамет­рових у висоту до найменших – натільних. Їх лишають тут паломники, коли приходять до бога з проханнями. Дехто піднімається на гору кам'яними сходами на колінах.

Під час епідемії чуми 1710 року мешканець гміни Семятиче почув голос, за легендою. Він сказав зібрати мешканців міста, зійти на Грабарку й молитися біля джерела. На горі люди напилися з нього води і зцілилися. Відтоді потік паломників до джерела не переривається. Вірять, що для оздоровлення слід взяти тканину, змочити її, обтертися й залишити тут. Тому узбіччя дороги при вході до монастиря устелено хусточками. Перед великими святами їх прибирають. Спалюють раз на рік – у Чистий четвер.

108 гривень, або 17 злотих, кошту­ють 3 літра натурального яблучного соку від крафтового виробника "Саме яблуко". Фірму дев'ять років тому відкрили Аліна Палюх та її донька Юстина з місцевості Клімчице-­Колонія. Мають 9 га яблуневого саду. Його розбив 1960 року батько пані Аліни. На господарстві можна побачити, як роблять і розливають сік. Яблука збирають лише з дерева, товчуть і легко пастеризують. Без холодильника може стояти до трьох тижнів. Крім яблучного, пропонують ще зо 20 видів напоїв – із цвіту бузини, ревеню, буряка, гарбуза

Місцеву мову називають хахлацькою

Землі Підляшшя з ХІ ст. входили до Київської Русі, потім – до Галицько-Волинського князівства. Територію заселяли предки сучасних українців і білорусів. Із занепадом держави землі відійшли до Великого Князівства Литовського. Під час Першої світової війни звідси депортували більшість українського та білоруського населення. Після Другої світової в рамках акції "Вісла" місцевих українців переселили на Захід Польщі та в УРСР.

Історична столиця Підляшшя – Дорогичин. Це містечко на 2 тис. населення. 1253 року тут коронували Данила Галицького.

У селах Підляшшя, особливо серед православних, ще можна почути мову з великою часткою українських слів. Її називають тутешньою або хахлацькою.

Чотири музеї, які варто відвідати на Підляшші

Музей байдарок. Діє у Дорогичині. Налічує майже сотню експонатів. Найстарші мають під 70 років. Тут можна побачити старі складальні байдарки. Їх складеними перевозили в транспорті, переносили під пахвою.

Музей старих мотоциклів. Працює в сусідньому з Музеєм байдарок приміщенні. Найстаршому мотоциклу з виставки — понад 100 років. Деякі екземпляри коштують 25–30 тис. євро.

Музей сільського господарства в Цехановці має колекцію з-понад 40 старих тракторів. Найстаріший – 1917 року. Також тут є палац і Музей просто неба зі збереженими сільськими хатами. Працює Музей хліба з повним процесом його виробництва й водяним млином. Є найбільший у Польщі Музей писанки. Нараховує 2,5 тис. яєць. Є експонати зі скла, каміння, шерсті, кістки.

Музей села Мельник. Тут можна побачити костюми з фільму Єжи Гофмана "Вогнем і мечем". Зокрема, стрій Богдана Хмельницького, який носив на знімальному майданчику Богдан Ступка, чи Юрка Богуна – персонажа російського актора Олександра Домогарова.

Зараз ви читаєте новину «На Підляшші за тисячу гривень можна пожити в землянці». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1271
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода