Клямри з перукарні, націоналізованої більшовиками

Клямри – інструмент для укладання волосся хвилями – зберігає львів'янка Ірина Коваль, 80 років. Вони належали її матері, перукарці Ользі Шелест (1912–2007).

– Мама народилася в багатодітній сім'ї розпорядника дому та директорки швейної школи, – розповідає Ірина Вільгельмівна. – Три роки вчилася на дамського майстра, отримала перший розряд. Працювала в перукарні на вулиці Валовій. Незабаром побралася з Вільгельмом Шелестом, перукарем у чоловічому залі, моїм батьком.

Наприкінці 1930-х молода майстриня взяла кредит, щоб відкрити перукарню. Обладнала приміщення на вулиці Краківській у центрі міста, купила меблі й інструменти, зокрема й ці клямри. Сплатила кредит наприкінці Другої світової війни. Та Львів опинився у складі Радянського Союзу, підприємство націоналізували. А батька депортували в Польщу.

 

Незабаром радянські офіцери забрали й наше помешкання – будинок неподалік Високого Замку. Мене, маму, її сестру, діда й бабу депортували до Хакасії. Там під дулом пістолета змусили підписати документ, що ми приїхали "добровольно поднимать целину". Дід відмовився, а от донькам сказав зголоситися. У засланні було важко. Жили в бараках, працювали на лісоповалі, в кар'єрах, вантажили 50-літрові цистерни з молоком. Бувало, мати поверталася з роботи голодна, бо хліб, який узяла на обід, замерз на камінь. Заробила собі грижу та страшні мігрені. Увесь час ходила з листком капусти чи картоплиною, примотаними до скронь. Коли баба Анна у страшних муках помирала від раку грудей, то й анальгіну не мала. Діда теж поховали в Хакасії.

Повернулися до Львова за сім років. Нам дозволили прописатись у місті за умови, що знайдемо роботу. Учні мами допомогли влаштуватися в перукарню. Ми отримали однокімнатну квартиру. Я пішла вчитись у вечірню школу, потім – у музичне училище. Мати пропрацювала до пенсії та втратила зір. Згодом я відшукала батька. Він жив у місті Карпач на південному заході Польщі. Хотів повернутися, та мама відмовила. Другого чоловіка ніколи не мала. Вибавила дві внучки та чотири правнуки. А от праправнучки не дочекалася.

×