– Протягом двох століть аж до Другої світової війни годинник на вежі костелу бернардинів у Львові вибивав шосту вечора на 5 хвилин раніше від усіх міських дзиґарів – коли його стрілки показували 5 годину і 55 хвилин. В інші години це робили правильно, коли велика стрілка ставала на 12. А шосту били за 5 хвилин до настання в пам'ять про ченця, який за допомогою годинника врятував Львів від нападу татар, – розповідає годинникар 50-річний Олексій Бурнаєв.
– Якось він піднімався на вежу, аби вдарити у дзвін. Крізь вікно побачив загін татар, що мчав до брами міста. Її зачиняли о 18:00, коли чули дзвін годинника бернардинів. Але до того було ще 5 хвилин. На крики ченця солдати не зреагували. Тоді він потягнув за дріт приводу молотка, що вдарив у дзвін. Вартові зачинили ворота – й вороги не потрапили в місто.
Годинникову вежу костелу бернардинів заввишки 38 м звів 1753 року зодчий Павло Римлянин.
– На той час вища була тільки ратуша – понад 50 метрів, – каже львовознавець Петро Радковець, 53 роки. – Годинник для костелу бернардинів виготовив місцевий майстер. Він ішов точно. Звуки його дзвону повідомляли час усьому місту.
1826-го ратуша завалилася – впала під час реконструкції. Годинник на вежі костелу бернардинів залишився єдиним у місті. 1880 року його повезли до Праги, щоб замінити кілька деталей. У Львові на той час потрібних майстрів не було. Після ремонту годинник служив до кінця 1930-х. Тоді монахи перестали його заводити – й він зупинився.
– Нове життя годинника на вежі костелу бернардинів розпочалося 1985 року. Майстер Василь Котик відреставрував старий дзиґар. Установив механізм, виготовлений на львівському заводі "Кінескоп", – говорить Олексій Бурнаєв. – Тоді ж підсвітили циферблат. Але прибрали дзвін – тепер хронометр "німий". Іще він постійно спішить. Може обманювати на 20 хвилин. Годинникар зробив довгий час між накручуванням – раз на п'ять днів. Для такого механізму це багато. Від зміни температури й вологості змінюється швидкість ходу. Тому й поспішає.
8 
35413
Коментарі