– Творчий процес – то так, як курка яйко виношує, – каже львів'янка Леся Крип'якевич, 76 років.
Навчалася в тутешній академії мистецтв і відвідувала підпільну школу художника-формаліста Карла Звіринського (1923–1997). Виготовила понад 30 гобеленів. Один із найвідоміших – "Вершники", створений 1979-го.
– Студенткою була в експедиції у прикарпатському Космачі, – розповідає Леся Артеміївна. – Шукала старовинні писанки. В однієї жінки побачила фотографію – стару, зажовчену по краях. На ній зображені гуцули верхи на конях. Знімок надихнув на створення гобелена.
Працювала всі літні канікули в майстерні на горищі будинку. Гобелен майже квадратної форми, заввишки 2,4 м. Восени того ж року його виставили в Музеї етнографії. Потім роботу придбало Міністерство культури СРСР. Показували в Польщі та Чехословаччині. "Вершники" опинилися серед шести експонатів, які представляли Радянський Союз на виставці в західнонімецькому Карлсруе. Твори мали супроводжувати автори, Москва оплачувала поїздку. Однак Лесю Крип'якевич за кордон не випустили.
– Мала погані "аналізи", – пояснює. – Батько Артемій Цегельський був греко-католицьким священником. Коли 1946-го нашу церкву насильно приєднали до московської православної, відмовився це приймати. Після року в тюрмі на Лонцького його вислали на Воркуту. Ще через два роки на товарняку слідом поїхала вся родина – я, мама, бабця, брат і сестра. Наймолодший брат Петро народився вже на засланні. Висадили біля річки Об у Красному Ярі. Сказали йти і валити ліс. Там жили п'ять років. Додому повернулися, коли мені було 13.
"Вершники" зберігаються в музеї прикладних мистецтв "Царицино" поблизу Москви. Кілька років тому за авторським ескізом гобелен повторила художниця 36-річна Тереза Барабаш зі Львова.
Мистецьку діяльність Леся Крип'якевич припинила 1991-го. Займається благодійністю у Фонді святого Володимира.
3 
35413
Коментарі