Коли Наталія Терещенко востаннє
Фотографувала оголених
Наприкінці вересня натрапила на фото – жінка без одягу, але в такій позі, що нічого зайвого не видно. Розмістила цю світлину у Facebook і написала: "Рада провести кілька таких зйомок за акційною ціною". Наступного місяця сфотографувала 20 жінок. Одна фотосесія тривала годину, вони роздягалися поступово. Кожна мала різну мету: одна планує світлини надсилати своєму чоловікові, для іншої це була давня мрія. Щоб зберегти конфіденційність, усі знімки надіслала моделям, а копії видалила зі свого комп'ютера. Зрозуміла: хоч би якою була фігура, оголена жінка – завжди прекрасна і сексуальна. І собі хочу таку фотосесію. Але ще не зустріла людину, якій би довірилася.
Плакала
Кілька тижнів тому в туалеті якогось торгового центру була в кабінці й почула діалог матері і доньки. Жінка кричала: "Ты не могла потерпеть и уже дома сходить в туалет? Я же с тетей разговаривала, а должна тебя сюда вести! Да еще 3 гривни платить!" Дівчинка плакала і виправдовувалася. Жінка її не чекала. Сказала, буде в кафе за столиком. На очі навернулися сльози. Хотілося їй все виказати. Але, коли вийшла, її вже не було.
Заводила мову з незнайомцем
2006 року підпрацьовувала у "Фуршеті" мерчендайзером. Пропонувала покупцям придбати зубну пасту Blend-a-med. На виході всім людям із чеком напарниця безкоштовно вручала зубну щітку цієї фірми. Раптом біля мене зупинилися двоє хлопців. Вибирали гель для гоління. Один сказав: "Спитай у дівчини. Вона повинна знати". Другий: "Вона ж – по зубних пастах". Я показала пальцем на один із гелів і сказала: "Таким користується мій брат. Не жалівся". Той купив. Попросив мій номер: "Попробую і розкажу". Я сказала: "Приходьте через два тижні. Я знову тут працюватиму". Весь цей час молилася, щоб він прийшов, бо запав у душу. У потрібний день розпустила волосся й пішла на роботу. Хлопця одразу не впізнала. Спитав: "А це до вас я мав прийти, щоб розказати про гель?" З того дня ми разом. У шлюбі 12 років.
Просила чоловіка про подарунок
З чоловіком домовилися, що не робимо непотрібних подарунків. Перед святами кажемо одне одному, що хочемо отримати. Не бачу сенсу витрачати гроші на золоті прикраси. Ношу сережки, які мені подарував батько, каблучку – яку вручила мама, обручку і хрестик – з якими вінчалася. Але кілька місяців тому захотілося мати ще один перстень. Попросила, щоб чоловік на день народження подарував маленьку ніжну каблучку. Навіть разом сходили в магазин, аби вибрати. Та за якийсь час ми з донькою вирішили займатися танцями на пілоні. Маємо одного тренера на двох, заняття – двічі на тиждень. Але для доброго результату цього мало. Сказала чоловікові: "Давай каблучку відкладемо на потім. Подаруй мені пілон".
Потребувала допомоги
Цього року вдруге проводили спецпроект "VIPускники". У Facebook запустили флешмоб "Подаруй вечірню сукню випускниці з дитячого будинку". Збирали і надсилали плаття в заклади по всій Україні. Знайшли дизайнерів, які шили святкове вбрання для 55 вихованців дитбудинків і дітей з інвалідністю. Влаштували для них показ. Перед цим подарували прикраси, зробили зачіски і макіяж. Проводили профорієнтацію та мотиваційні зустрічі з успішними людьми. Проект тривав півроку. Треба було багато коштів – привезти і відвезти дітей, погодувати їх, заплатити за оренду приміщення, техніку, відео, поліграфію. Розраховували на допомогу небайдужих і спонсорські внески, а їх майже не було. Довелося збирати гроші на фінальному показі. Однак вони не покрили всіх витрат. Кілька місяців після того все зароблене віддавала в рахунок боргів. Себе і родину довела до того, що вже нам була потрібна допомога. Після цього добробут своєї сім'ї вивела на перше місце. Зрозуміла: на благодійність можна віддавати 10–15 відсотків заробітку.
Знаходила друга
Торік під час першого проекту "VIPускники" до мене звернулася дівчина. Каже: "Родина з Нідерландів готова взяти під опіку одного випускника. Будуть оплачувати подальше навчання, покриватимуть витрати на одяг та взуття". Хтось запропонував Валерія Куликова з дитячого будинку "Отчий дім" у селі Святопетрівському Києво-Святошинського району. Він брав участь у нашому проекті. Але, коли познайомилася, у душу не запав. Вирішила ще раз зустрітися. Валєра розповів, що раніше жив із мамою. Щоб позбутися дитини, віддала його у психлікарню. Вже звідти потрапив у дитбудинок. Почав займатися кікбоксингом. За рік став чемпіоном світу у своїй віковій категорії. Після розмови відчула, що Валєра став мені рідною людиною. Зараз він вчиться на кухаря і продовжує займатися спортом. Голландці йому не помагають, зникли. Але вони були потрібні, щоб Валєра з'явився в моєму житті. Часто зідзвонюємося і зустрічаємося.
Зголошувалася допомогти
Торік восени презентували фотопроект "Намалюй мені завтра". Участь у ньому взяли жінки з онкологією. Дизайнер Наталія Карук створила для них сукні, які розмалювали 11 художників. Під час презентації познайомилася з чоловіком із села Велика Димерка Броварського району на Київщині. Його дружина померла від раку, він залишився з синами – 2 та 9 років. Не працює, має інвалідність – ледь пересувається. Дізналася, що з дітьми живе у жахливих умовах. Саме тоді одна компанія пообіцяла нашому благодійному фонду допомогти з будматеріалами. Вирішили: зробимо тому чоловікові ремонт. Але благодійники зникли. Ремонт доведеться робити, бо пообіцяла. До весни маємо знайти спонсорів.
Бачила уві сні батька
Коли була вагітна, тато снився двічі. Перший раз захищав мене від нападників. Удруге бачила його крізь прочинені двері. Він дивився на мене й усміхався. Тата не стало 2001 року. Коли повертався з роботи із зарплатою, його побили й обікрали. Вивезли за місто, покинули у посадці на Одеській трасі. Коли отямився, зміг дістатися дороги. Там його збила машина. Мені тоді було 14.
Організовувала зустрічі з відомими людьми
2016-го в нашому проекті "Краса без меж" брали участь жінки від 45 до 65 років. Зробили їм зачіски і макіяж, підібрали стильний одяг. Після фотосесії кожну знайомили з відомою людиною, за творчістю якої вона стежить. Писали у Facebook, якщо мали номер телефону – дзвонили. Найдовше тривала зустріч із телеведучою Сніжаною Єгоровою. У кафе вона і наша героїня розмовляли кілька годин. Сміялися і плакали. Найкоротшим було спілкування з актрисою Адою Роговцевою. Попросила приїхати до неї в театр після вистави. Була стомлена. Подарувала квитки на свій наступний спектакль.
8 
35413
Коментарі