Частина нашої еліти – вже у землі, частина – мають інвалідність чи лікуються у госпіталях, решта – на фронті чи у волонтерстві

Марія Берлінська готує аеророзвідників для АТО

Якби по всій лінії фронту була хоча б сотня безпілотників, це змінило б ситуацію на нашу користь. Зараз працює з десяток.

На третьому році війни немає системної державної підтримки аеророзвідки. Чому? А чому в нас досі є корупція, чому відсутні ефективні політичні рішення? На деяких ділянках бракує найпростіших китайських дронів, які дозволяють побачити на 3–4 кілометри.

Це – позиційна артилерійська війна. Вороги запускають безпілотники вдень і вночі, дають точні координати і б'ють по наших позиціях. Українські військові зариваються в землю, а вже потім відповідають. Здебільшого стріляють навмання. Влучають рідко, частіше засівають поля мінами.

У війні такого типу аеророзвідка може забезпечувати до 90 відсотків розвідданих. Це звело б наші втрати до мінімуму.

Апарати, які використовують наші хлопці, не можна назвати військовими безпілотниками. Це – гурток. Хоча ситуація, порівняно з 2014-м, краща. Тоді було кілька коптерів, які літали на 1–2 кілометри. Тепер з'являються достойні вітчизняні зразки. Непогані роблять у Дніпрі, Києві та Харкові. Але на озброєння не взяли нічого.

Наші безпілотники літають на 50 кілометрів. Вони вразливі до засобів радіоелектронної боротьби. Коштують від 5 до 15 тисяч доларів. Російські літають на сотні кілометрів. Вартість – від 100 тисяч доларів. Російська аеророзвідка – це військово-промисловий комплекс, який фінансує держава. У нас третій рік це тримається на окремих винахідниках та інженерах.

На оборону держава виділяє великі гроші. До 70 відсотків розкрадають.

Ті, хто у дорогих костюмчиках ходять у парламенті, – не еліта. Частина нашої еліти – вже у землі, частина – мають інвалідність чи лікуються у госпіталях, решта – на фронті чи у волонтерстві.

 

Літаки використовують для розвідки на значні відстані. Коптери добрі на невеликих відрізках і для коригування вогню. Вони можуть зависати над ворожою позицією й передавати її точні координати.

Найбільше боїв відбувається вночі. Літаємо на авіамодельках, в які ставимо тепловізійну камеру. Через слабку оптику доводиться літати низько. Дрони стають вразливі навіть до стрілецької зброї.

Влітку 2016 року США передали Україні 72 безпілотники Raven вартістю 12 мільйонів доларів. У них є функція нічного бачення. Але це застаріла модель – вразлива до засобів радіоелектронної боротьби. Американці віддали нам те, що їм не потрібне. Частину знищили російські засоби РЕБу. Ті, що залишилися, командири бояться використовувати. Бо по кожній втраченій одиниці потім іде розслідування. Вже відкрито кілька справ. Це нагадує радянські часи: краще втратити людей, ніж дорогу техніку.

Запчастини і деталі для безпілотників купують за кордоном. Найчастіше замовляють через інтернет у Китаї. Нафарширувати їх можна навіть у пінопластову тушку. Потім склепати – і буде безпілотник. На такому я "відлітала" півтора року. Він забезпечив сотні гігабайт розвідінформації по всій лінії фронту. Його не раз обстрілювали, але влучали у крила. Над Авдіївкою поцілили в електроніку.

Головні вороги безпілотників – вітер, злива, вогнепальна зброя і РЕБи – засоби радіоелектронної боротьби. Взимку з нього добре видно ворожі позиції та вогневі точки. Немає зеленки, сніг видає все.

Доводилося літати на звичайному літаку, бо безпілотники виходили з ладу. Разом із пілотом подалися на ворожу територію на "кукурузнику". Летіли низько – метрів за 20 над верхівками дерев. Нас обстріляли з автоматів, а потім – з кулемета. Пілот зумів утриматись і повернутися.

Перед вильотом завжди молюся.

Аерозвідник не вбиває ворогів, а рятує життя наших хлопців.

Управління безпілотником подібне до реального літака. Ті ж принципи польоту і закони аеродинаміки.

Година роботи з інструктором коштує від 400 гривень. А літати треба хоча б місяць. Мене безкоштовно вчив інструктор Дмитро Старостін. Зрозуміла, треба щоб це вміли робити хлопці, які воюють. Волонтери приїздять у зону АТО на кілька тижнів. Політають і повертаються. А ситуацію потрібно моніторити щодня і щогодини.

Солдати й офіцери вивчають ­основи радіозв'язку, метеорології, ­аеродинаміки, аналізу та обробки ­даних. Щодня мають три-чотири лекції і заняття на симуляторах. ­Після теорії – польоти за містом чи на полі на Нивках. Під час ­навчання тренувальні апарати б'ються. Це одна з основних витрат Центру.

Відпрацювали методику, за якою за місяць-­півтора з учорашнього тракториста можна зробити аеророзвідника.

Курс для однієї людини обходиться в тисячу доларів. Військових навчаємо за рахунок волонтерів. Цивільні платять самі. Часто приходять фотографи, які хочуть робити художню зйомку. І журналісти, яким це потрібно для розслідувань.

×