У мене найбільша колекція автографів футболістів у світі – 3,5 тисячі. Але рахують по-різному. Наприклад, маю п'ять підписів французького футболіста Франка Рібері. Не можна ж вважати їх п'ятьма окремими. Однак деякі колекціонери так рахують. Тоді в них виходить більш як 3 500. Враховую лише ідентифіковані підписи. Всі футболісти збірної Норвегії розписалися мені в одному зошиті, тепер не можу збагнути – де хто.
Маю 17 автографів володарів "Золотого м'яча". Зокрема, Андрія Шевченка, Ігоря Бєланова, Альфреда ді Стефано, Ліонеля Мессі.
Одна німкеня поважного віку зібрала 7,5 тисячі автографів футболістів, але вони дублювалися. Була самотня. Коли вийшла заміж, колекцію розформувала, частину подарувала мені.
Збирання автографів – один із найдавніших видів колекціонування. У Стародавньому Римі цінували підписи Цицерона, Вергілія. Найдорожчий автограф – Вільяма Шекспіра, коштує 5 мільйонів доларів. У світі всього шість автографів Шекспіра.
Друг купив за 200 гривень підпис Валерія Лобановського в колекціонера, який був напідпитку й потребував грошей. Автограф Лобановського хорошої якості коштує від 10 тисяч доларів.
Футболісти й колекціонери зневажають тих, хто бере автографи на продаж. Буває, прошу для друзів. Називаю їхні імені, прізвища. Розповідаю, чим займаються, пропоную показати переписку в телефоні, аби футболіст повірив – не продаватиму його підпис.
Серед колекціонерів не прийнято говорити, скільки заплатив за автограф. Я не купив і не продав жодного. Часто просять для дітей підписи Андрія Шевченка, Андрія Ярмоленка, Євгена Коноплянки. Дарую.
Доки людина жива, за тисячу доларів гарантовано можна роздобути її автограф. У Європі це – бізнес. Замовляєш на сайті – і спеціальні люди чекають на зірку біля будинку чи неподалік місця роботи – скільки потрібно. Процес взяття автографа знімають на відео.
Коли команда прилітає, маю 10 метрів від термінала аеропорту до автобуса, щоб взяти підписи у футболістів. А в них ще й руки зайняті сумками. Кажу кілька слів, прошу підписати, даю маркер – за раз устигаю взяти в чотирьох-п'яти гравців. Потім сідаю в таксі, обганяю автобус команди і знову беру автографи – вже біля готелю. Це моє ноу-хау. Знайомі колекціонери з різних країн побачили мене в телесюжетах про приїзд команди. Дзвонили й запитували, як вдалося потрапити в кадр і в аеропорту, і біля готелю. Пояснив. Мій метод почали використовувати.
У першу чергу намагаюся отримати підписи тих, хто завершує кар'єру. Другі за пріоритетністю – зірки. Далі – всі інші.
Для підписів шукаю рідкісні знімки, обробляю їх, додаю прізвище футболіста, герб команди. Коли просив підписати на папері – робили це без бажання, а фотокартки їм подобаються. Правий захисник української збірної Андрій Федецький подивився на свій знімок і спитав: "А можна мені таких штук 300?" Надрукував, приніс.
Складно з темношкірими й азіатами: якщо даси для підпису зображення іншого футболіста – станеш ворогом на все життя. Вони бояться холодів, надягають капюшони, як пінгвінята біжать до автобуса. За формою носа маю відрізнити – хто це. Буває, йду за футболістом і називаю імена – чекаю, на яке відгукнеться. Колись сплутав гравця "Шахтаря" Фернандіньо з Луїсом Адріано. Він запам'ятав мене. За рік знов просив автограф – не хотів давати.
Збирання автографів – як полювання. Не знаєш, на що чекати. Нідерландці Марк ван Боммел, Кевін Стротман, гравець "Динамо" Огнен Вукоєвич кидалися з кулаками. Але я досить великий, не спасував – вони відступили. А футболісти хорватського "Хайдука" завели до себе, пригостили чаєм із фруктами. Їм сподобалися фотографії, що даю для автографів, попросили по одній. Їхній тренер запитав, де біля готелю можна випити. Подумав: переживає, щоб футболісти перед матчем не пішли туди. Виявилося, цікавився для себе.
У правого захисника "Шахтаря" Даріо Срни взяв автографів 20 – жодного разу не підписався однаково. Так само Віталій Рева.
Футболісти пишуть довго, з орфографічними помилками. Тому з певного моменту беру лише автограф, без побажань чи імен. Якось був попросив Артура Карноза з "Карпат" залишити автограф Дімі. Це викликало сміх команди: "Ти думаєш, він підпише?" Артур обурився: "Підпишу!" Перед кожною літерою робив паузу. Мабуть, згадував, як пишеться.
Володимир Безсонов завжди лається – не на тебе, у Всесвіт. Але підписує абсолютно все. Видно, що робить це через силу, бурчить, однак поважає фанатів.
Олег Блохін в Україні не вважає за потрібне давати автографи нікому. Коли "Динамо" о десятій вечора в негоду прилетіло в Дніпро, в аеропорту за містом зібралися батьки з дітьми. Блохін розігнав усіх. Діти плакали. Кілька разів підходив до нього за підписом – кожен раз відмовляв. Автограф узяв мені друг з Естонії. Сказав, що Блохін за кордоном – найприємніша людина в світі, всім залюбки підписує.
Англійці за раз дають лише один автограф. Італійці ж погоджуються на все.
У 4–5-зіркових готелях персоналу заборонено наближатися до гостей без запрошення. Тому прошу їхніх працівників розповісти, хто в якому номері зупинився, коли буде на місці, о котрій виїжджатиме. За це просять узяти автографа й для них.
Знаками просив футболіста клубу PSV Eindhoven вийти з автобуса й підписати своє фото. Він показав, щоб заходив усередину. Раптом двері зачинилися й автобус поїхав. Здійнявся переполох, усі почали кричати до мене нідерландською. Виявилося, чужа людина в автобусі – це погана прикмета. Наступного дня програли "Дніпру" 0:2.
Найбільше хочу автограф француза Зінедіна Зідана. Але до нього важко наблизитися. Підпис покійного боксера Мохаммеда Алі, мабуть, доведеться купувати. Поки що не травмував себе інформацією про те, скільки він коштує.
Якщо з маркером і фотографією стоїш збоку, футболістові простіше вдати, що тебе немає. Тому потрібно розташуватися перед ним. Тоді йому буде психологічно простіше поставити автограф.
Реєстр рекордів України підтвердив: у країні немає не лише такої великої колекції автографів футболістів, а й зібрання підписів узагалі. Та щоб зафіксувати один факт, до міста не їдуть. Сказали чекати, доки в Дніпрі з'являться ще кілька рекордсменів.
9 
1
Коментарі