"Бандитів боюся менше за ментів"

Щодня у столичному бюро судмедекспертизи стоїть черга. Потерпілі розповідають, як отримали переломи та синці

Тамара ШЕПЕЛЬ, 57 років

- Стояла в переході на метро "Мінська", косметикою торгувала. Підходять менти, кажуть: "Пройдьомтє". Мол, треба денний графік задєржаній виконувати. Зі мною ще одну жінку схопили. А, вобще, там людей із10 торгували: хто квітами, хто тряпками, хто клубнікою.

У відділку підходить крупний такий пацан атлєтічєского сложенія. Говорить: "Треба вам усім почки повідбивать". Представляєте! Ми ж пенсіонери, нам треба за щось жить. Та жінка мала зятя-міліціонера. Подзвонила йому, і її сразу же відпустили. А мене в камеру кинули. Потім офіцер - ніколи не забуду його прізвище, Криворучко Роман - заводить мене в отдєльну комнату. Викрутив мені праву руку, зламав ключицю, я сознаніє потіряла.

Бив мене головою об стєнку, душив. Я почала кричать, що буду міністру жалуваться. Кажу: "Я ж стою не просто так, а міліціонерам відкупні плачу". Він мені отвічає: "А мені ви платите?" Потім, видно, йому страшно стало, що засильно побив, заставив протокол підписать і вишвирнув із відділку.

На другий день я пішла в інше отдєлєніє, там дали направлєніє на судмедекспертизу. Зробили снімки, зафіксірували побої. Я писала прокурору міста, міністру, але кримінальну справу так і не порушили. Дзвонить мені цей мент: "Давайте, ми прийдемо до вас, вип'ємо бутилку водки, мирно все вирішимо". Отвічаю: "Я вобще не п'ю, а з вами тим більше не стану. Шоб потім викинули мене з дев'ятого етажа?"

Я розувірилась у працівниках міліції. Як тільки помічаю їх, чувство страха появляється, все тіло трясеться. Бандитів боюся менше за ментів. Правітєльству тоже не вірю, і прошлому не вірила. Зграя бандитів.

Олександр ПЕТРОВ, 18 років, студент

- Я чотири дні роздавав рекламу меблевої фірми. А поряд - магазин конкурентів. Першого дня з магазину вийшов менеджер: "Ви, довбані малолітки, валіть звідси на х...й!". Кожен день ганяв нас. А сьогодні вискочив - і головою в обличчя мені хрясь! Навіть не уявляв, що люди так конкуренції бояться.

Думаю, який сенс лізти в бійку, нехай із ним міліція розбирається. У мене батько - полковник міліції, я знаю, як у таких випадках поступати.

Якось повертався додому з дівчиною, біля під'їзду якесь бидло пристало. Почав дівчину "сукою" називати. Я попередив: якщо не зупиниться, навчу його хорошого тону. Ну, він на мене налетів одразу. Я кілька років займався теквондо, дзюдо і карате. Дав здачі так, що чувак потрапив у лікарню. Але й мені губу розбив. І накатав заяву в міліцію. Ледь зам'яли ту справу. Тепер я вже навчений, здачі не даю.

Ігор КОРСУН, 23 роки, кухар

- Влаштувався на роботу в ресторан "Ніцца". Взяли мене на випробувальний термін. Головний кухар Едік сказав: "Два дні відпрацюєш, якщо все добре, я тобі скажу". Працюю два тижні, а відповіді нема. Думав, що мене залишили, раз не проганяють. Навчився непогано готувати салати. Особливо "Цезар" добре виходив. Зошит спеціальний для рецептів завів. Але щось почав сумніватись у виборі роботи. Підійшов до головного, кажу: "Все, звільняюсь. Видайте зарплату за два тижні, і я йду".

Бачили б ви його реакцію: "Да ти нічого не заробив. Ти ж практикувався! Які гроші?" А в мене 15 гривень у кишені залишилося. Почав погрожувати йому прокуратурою. Едік підлетів, почав виламувати руку, лупить мене по обличчю. Тут підлітає бармен, також починає мене бити. Ліктем ніс розквасили, кухня - в крові. Кидають мене на підлогу, ногами пинають. Дорослі люди, а били як школяра. Інші кухарі стоять - пальцем не поворухнуть.

У судмедекспертизу прийшов, бо хочу отримати свої гроші. Ну, і з Едіком треба поквитатися.

Влад ГОЛУБІШЕН, 16 років, школяр

- Виходжу зі шкільної дискотеки, а там компанія стоїть. Підізвали до себе, почали принижувати. Самий борзий із них був скінхед. Він мене по обличчю вдарив, потім підняв і кинув об асфальт. Один друг побачив, заступився. Інші хлопці підбігли і відбили. Дівчата посадили мене на лавочку, дали води, обтрусили. Потім усі разом додому проводжали. На другий день мама пішла до директора. А що директор може зробити? Той хлопець уже в школі не вчиться, випускник.

Рік тому ці ж скінхеди друга мого побили. За те, що широкі штани одягнув. У нас на Харківському масиві ціла зграя нацистів діє. Збирається натовп чоловік із 60, ходять по району і негрів шукають. Якщо знайдуть когось, луплять немилосердно.

Потім мама поцікавилася, хто вони - ті скінхеди. Попросила відео якесь показати. Я знайшов ролик, як вони в Москві якогось кавказця ріжуть, а той благає не вбивати. Мама аж розплакалась. А мене до невропатолога направили - пролікуватися.

Анатолій ПЕТРОВИЧ, 72 роки, перекладач

- Серед ночі сусідка привела свого співмешканця. Обоє п'яні. Чую, за стінкою він почав її бити. А та вже хрипить. "Сука! - кричить. - На моїх, сука, очах тертися з іншим!" Видно, хтось біля неї п'яної став чи рукою зачепив випадково.

Подзвонив у двері, сусід вийшов. Питаю: "Яке право маєш душити її?" Отримав удар у щелепу, у печінку, потім - по коліну. Видно, мужик професійно підготовлений. Я не розгубився - дав здачі, бо все життя боротьбою займався. Той перекинувся, але піднявся. Кабан такий, вищий за мене зростом на голову. Я давай другого сусіда гукати: "Виходь, зв'яжемо цього дебіла!", - але сусід побоявся. Довелося закриватися у своїй квартирі. Цей жлоб почав двері вибивати, аж метал погнувся. Двері заклинило, я викликав міліцію. Кабан почув, забрав співмешканку і змився.

Приїхала міліція. Постояли-постояли й поїхали собі. Сусід вернувся, знову гупає. Я забарикадував двері драбиною. Так протримався до ранку. Наступного дня сусідка прийшла вибачатися, а я зліг на тиждень із температурою. Доки хворів, майже всі синці зійшли, але заяву в міліцію написав.

Добре, що бігаю щоранку, підтримую форму. У мене дружина молода. Хороше сексуальне життя тримає в тонусі.