На чорно-білих фотографіях видно вдачу людини
Із 2012 року почала знімати для фотостоків. На цих ресурсах фотографи з усього світу продають роботи. Їжа була моєю моделлю. Тепер у світлинах поєдную красу їжі та жінок.
Коли почала товстішати, перестала відчувати свою цінність. Думала: от схудну і почну краще одягатися, а зараз я – недостойна. За ті кілька років у мене немає жодної фотографії – всі видаляла.
Знайома виклала пост зі світлиною жінки немодельної фігури. Вона стояла на яхті в роздільному купальнику і була щаслива. Багато людей писали: "Для чого виставляти свій целюліт? Чому дозволила собі такий відвертий знімок у 50?" Це збентежило. Всередині кипіло кілька днів, наче ці слова говорили мені.
Проект "Сто моїх жінок" почався з моєї давньої знайомої Світлани. Вона тоді коротко підстриглася і пофарбувалася в світле. У поєднанні з блакитними очима, світлими бровами і віями нагадала британську акторку Тільду Свінтон. І я попросила її приїхати на фотосет. Після тієї зйомки зрозуміла: хочу фотографувати жінок живих і справжніх.
Запрошую героїнь на кухню і влаштовую свято. Купую квіти, вино, готую їхні улюблені страви. Завжди уточнюю меню. Часом виявляється, вони не знають, що люблять, чи забули, бо закрутилися.
Люблю, щоб на столі було красиво. Візьмемо головку камамберу, підсмажимо на вершковому маслі, по 2 хвилини з кожного боку, покладемо на шпинат або руколу. А зверху – кілька горіхів, политих медом.
Люблю салати. Подобається з кавуна. Ріжемо на кубики м'якоть, додаємо сир фета, маслини та волоські горіхи. Можна ще трохи руколи чи м'яти.
Не готую наперед. За продуктами йду вранці. Повертаюся з їжею та оберемком квітів. Малина, рукола, базилік, хліб – усе пахне. Накриваю стіл при гості. Кухню теж тоді оформлюю. Бо буває, з вечора приготуєш, а дівчина передумала і вдягнула іншу сукню.
Забираю телефон. Щоб людина розкрилася, має перебувати тут і зараз: насолоджуватися їжею і розмовою. 3–4 години говоримо. Коли жінка розслабляється, я її фотографую. Бувало, зустрічалися об 11-й годині, а розходилися о 18-й.
Після фотосету маю відновитися: допомагає холодний душ і сон. Інших зйомок на такі дні не планую.
Під час роботи дивлюся на героїню очима людини, яка її любить. Добре розуміти, що тебе приймають усю – з твоїм настроєм, із посіченими кінчиками волосся чи з обгорілим носом. Значення має стан спокою і безпеки. Коли не мусиш нічого нікому доводити.
Дівчата не приходять просто так. Часто їм треба або розповісти щось важливе, або вийти у світ після народження дитини, або зробити першу фотосесію в житті.
Прийшла на зйомку дівчина із синім волоссям і котами-сфінксами – Фрейєю і Зефіром. Посуд і скатертина були такого ж кольору, як коти, – сірий і рожева. На столі стояла синя ваза. Для цієї дівчини я варила 7-хвилинні яйця: вони мають м'який жовток. Робила канапки з темного хліба з сиром і сливою.
Одна з героїнь вибрала для зйомки шовкову піжаму пудрового відтінку. Ми відтворили французький сніданок – з круасанами, сиром, ігристим вином і полуницею. Скатертина була світла, на столі стояли вишневі півонії. А потім я змінила скатертину, а жінка – одяг. І вийшов інший образ.
Минулого літа приходила мати двох дітей. Розповідала про плани на майбутнє. Побачила, що їй все до снаги, бо всередині – вулкан. Зараз має власний дитячий садок.
Для рудої жінки знайшла оранжеві півонієподібні тюльпани. Я за тими квітами три точки об'їздила. На тарілці поклала мандарини.
Маю по шафі з текстилем і посудом. Але постійно хочеться купувати нове.
Найбільше люблю фотографувати руки – вони багато говорять про людину.
Фотосесія забирає не менш як три дні – підготовка, зйомка й обробка. Працюю зі світлинами по мінімуму. Не забираю зморщок, що свідчать про характер. Хіба можу вирівняти тон обличчя.
Роблю дублі в чорно-білому варіанті. Такі фото по-іншому сприймаються. На них видно суть – настрій людини, її вдачу. Колір від цього відволікає.
Хтось із класиків казав, що не треба дивитися на жінку, коли вона їсть. Цю фразу треба викинути на смітник. Бачили б ви, як це гарно, коли в кадрі мед стікає з дерев'яної бочечки на запечений камамбер.
Люблю знімати на денному світлі. Коли тільки почала вчитися фотографувати, мені хотілося, щоб усе було освітлене. А потім зрозуміла: суть денного світла – з усіма тінями. Здається, та сама кухня, плюс-мінус однаковий текстиль. Але настрій зйомки завжди різний. Багато від погоди залежить.
Чоловіків фотографую рідше. Коли таке буває, вони готують для мене їжу, а не я для них.
Життя надто коротке, щоб робити неприємні для себе речі: працювати там, де не подобається, їсти, що несмачно. Люди думають, що пишуть чернетку, чекають, коли почнуть жити на повну.
6 
1
Коментарі