"Азов" став прикладом відданості своїй країні"

"Захисники Маріуполя виконали наказ. 82 дні відтягували на себе сили росіян і дали змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу, – сказав у відеозверненні Герой України, 30-річний Денис Прокопенко, підполковник Національної гвардії, командир Окремого загону спеціального призначення "Азов".

16 травня з оточеного російськими загарбниками металургійного комбінату "Азовсталь" евакуювали 53 важкопоранених українських військових у лікарню Новоазовська на території самопроголошеної ДНР. Ще 211 бійців вивезли через гуманітарний коридор в окуповану Оленівку на Донеччині.

"Для подальшого повернення їх додому буде здійснено процедуру обміну", – повідомила заступниця міністра оборони України 43-річна Ганна Маляр.

На початку травня за підтримки Організації Об'єднаних Націй вдалося вивезти понад 600 жінок, дітей і людей літнього віку.

Головне управління розвідки Міноборони заявляє, що не має можливості деблокувати Азовсталь воєнним шляхом.

24 лютого 2022-го металургійний комбінат "Азовсталь" відкрив прохідні для вільного доступу цивільних у свої бомбосховища. Під час окупації Маріуполя російські війська – танки, артилерія та авіація – знищили 90 відсотків будівель у місті, взяли в повну блокаду підприємство. У його бомбосховищах перебували сотні цивільних та понад тисячу військових – бійці окремого загону спеціального призначення "Азов", 12-ї бригади Національної гвардії України, 36-ї окремої бригади морської піхоти, прикордонники, поліцейські, добровольці й тероборона Маріуполя.

Дружини захисників Маріуполя закликають світову спільноту домагатися звільнення шляхом екстракції з Азовсталі всього українського гарнізону

 

"Не чекай мене. Ми вже ніколи не зустрінемося"

Із Женею познайомилися рік тому через спільних друзів. Кохання прийшло одразу, хоч не думала, що так буває. Того вечора він співав у караоке. Вразив його голос. Потім дізналася, що він грає на гітарі, пише вірші й пісні.

Я щаслива, що зустріла Женю. Чуйний, добрий, захищає слабких, не терпить несправедливості. Коли дізнався, що я – зоозахисниця, одразу підтримав. У нас удома багато котів і собак. Одні – на перетримці після стерилізації, деякі потребують лікування. Женя допомагав робити їм уколи, обробляти рани.

Ми часто їздили містом і шукали бродячих тварин, яким потрібна допомога. Женя вигулював собак уранці. Не хотів мене будити. Навіть коли в нього були якісь плани з побратимами, все відкладав, якщо мені треба було допомогти. Тільки він уміє розсмішити, підняти настрій, коли я сумую. Мій найкращий порадник.

Женя з дитинства мріяв стати військовим. 2014 року пішов до війська, щоб захищати країну. Нині воює у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти.

Востаннє спілкувалася з ним місяць тому. Доти писав, що вони тримаються, й жартував. Я запитувала, чи є в них їжа, вода, ліки. Відповідав: "Сьогодні пішов дощ, тому вода в нас є". Але місяць тому його повідомлення було криком душі. Женя розповів, що вони без їжі, без елементарних ліків, дуже багато поранених. Просив звернутися до президента й інших впливових людей, щоб їх урятували. Вони зостались у блокаді сам на сам із ворогом, який суттєво переважає їх за кількістю.

Також Женя написав: "Не чекай мене. Швидше за все, ми вже ніколи не зустрінемося". Це дуже боляче, адже ми одне одного сильно кохаємо. Я чекаю, щодня молюся за всіх і вірю, що світ нас почує і зможе визволити наших близьких.

Трохи пізніше написав їхній лікар. Він зміг вийти з укриття і спіймати мережу. Не сказав, що Женя поранений, але потім я дізналася про це. Має контузію, поламані ребра, щось зі спиною. На останньому фото його не впізнати – дуже схуд і змарнів.

Зв'язок на Азовсталі вкрай поганий, хтось один може вийти назовні й відписати рідним усіх хлопців із команди. Хоча щоразу це дуже ризиковано, адже будь-якої миті можуть накрити снарядами.

Ситуація змінюється щосекунди. Катастрофа з пораненими, їх немає чим лікувати. Люди живцем гниють. На жаль, нам нічого конкретного не обіцяють. Хоча весь світ розуміє, що азовці стали прикладом відданості своїй державі. Не відступили й усі вже побували в пеклі. Тепер хочеться, щоб у них була можливість жити.

Лупаємо цю скелю. З рідними інших захисників Маріуполя були в Туреччині. Організували брифінг, пресконференцію. Віримо, що світові лідери зможуть об'єднати зусилля і вплинути на Путіна. Він коїть речі, які не вкладаються в голові нормальній людині. Не можна зрозуміти його мотивацію масового знищення українців.

Літом у Жені має закінчитися контракт. Хочемо створити сім'ю й народити дитину. Хочемо спокійно жити й радіти простим речам. Мрію, щоб наш малюк щодня бачив усміхнених батька й маму.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×