Про що говорять на озері Світязь
– Струс мозку, перелом трьох ребер. Нога й рука в гіпсі. Йшов по переходу, коли на нього блондинка наїхала. На роботі всі зітхнули з полегшенням. Шеф на лікарняному буде до середини серпня, – вусань із попеченою на сонці спиною ховається під парасолею біля озера в селі Світязь Шацького району на Волині. Поруч на рушнику його дружина гризе качан кукурудзи.
– Тобі його не шкода?
– А кого жаліти? Скільки він прав продав? По 100 баксів, якщо після водійських курсів. По 300 – якщо без. У квітні купив жінці "Беху", а в червні – дочці квартиру.
Ой, щось мене після вчорашнього весілля мутить. Не треба було їсти фаршировану щуку. Але під горілочку так добре пішла, – біжить до біотуалету.
– Соня каже, що їхньому Васі тоже погано, – жінка оглядається до білявки в червоному купальнику. – Молодожони вже повставали, але без настрою. Подарували їм удвічі менше, ніж розраховували. Весілля ж робили у кредит. Пішло більше 100 тисяч гривень. Усі в подорож на медовий місяць їдуть, а Костя на птахофабрику в Німеччину зібрався.
– А я казала, не треба кликати родичів із Ростова. Три сім'ї подарували п'ять тисяч рублів. Та з нашої сторони ніхто менше 100 баксів у конверт не клав. А вони ще семеро дітей привезли.
– А хто зараз корову тримає? По 4,5 гривні молоко скупляють. Перед виборами підняли на 50 копійок. Якби не треба було молока на пончики, ми теж свою Ласку продали б, – чоловік у тільнику велосипедом розвозить товар по пляжу.
– Вы совсем хозяйства не держите? – запитує кучерявий білорус років 60. Щойно вийшов із води.
– Тільки курей. З поросятами зав'язав. Заготовітєлі купляють м'ясо по 30 гривень живим вєсом, а в магазині продають по 120. Я на пончиках маю до тисячі в день. Ні на Гройсмана, ні на Зеленського не надіюся. Торік на чорницях узяли 27 тисяч гривень. Син із Канади вислав 150 доларів. Поставили сонячні батареї.
– А за кого голосовать планируете?
– Жінка хоче за Гриценка. А діти кричать, щоб підтримали "Голос".
– А чего не за "Слуг"?
– Хватить із нас одного. Куди не влізе, скрізь накосячить.
– Вам все равно повезло. Каждые пять лет – новый президент. На выборах не пробовали зарабатывать?
– Кликали газети роздавати за колишніх "регіоналів". Один атовець погодився. Привезли йому п'ять тисяч примірників. Він їх у пічку вкинув, щоб між людьми те гімно не розійшлося.
– Раніше не матюкався. А коли дружина закодувала, язик розпустився, – говорить у черзі до вбиральні смаглявий чоловік із татуюванням якоря на передпліччі.
– Жінка до психолога почала водити. Перші два сеанси я мовчав. Він бачить, що запинаюся. Не можу згадати, як тещу по батькові. Каже: "Чого стримуєшся? Називай речі своїми іменами". Отоді мене понесло. Загнув одне крепке слівце, друге – і діалог налагодився. Якщо заборонять лаятися, буду замість матюків використовувати прізвища депутатів.
Чоловіки регочуть.
– Якщо за матюки почнуть штрафувати, люди піднімуться.
– Будуть такі фокуси, ми їх з-під купола винесемо, – кричить широкоплечий із червоним обличчям. – Все життя любив анекдоти про Вовочку і не думав, що він стане моїм президентом. Надіявся, що зашевелиться, коли нацгвардійця Марківа в Італії засудили на 24 роки. Це ж все одно, що довічне! А що наші? Стурбовані й занепокоєні.
– Зараз важко розібратися, хто Україні друг, а хто – ворог. Путін багатьох купив, – той, що перший у черзі, знімає окуляри. – До сраки дипломатичні переговори. Треба ловити італійців, які воюють за ДНР, і міняти на нашого хлопця.
– Женька з протезом із війни вернувся. Півроку виходив на вулицю тільки вночі, комплексував, – каже жінка із золотими коронками. На ринку в урочищі Гряда торгує чорницями по 80 грн за літр. – Ніхто не надіявся, що він когось знайде.
– Чого раніше не казали, що маєте племінника? У мене внучці 32 роки. По інтернету шукає чоловіка.
– Хто ж знав, що надумає женитися. Таню зустрів у маршрутці, коли водію показала посвідчення УБД. Розговорилися. Виявилося, стояла 2015-го біля Станиці Луганської, за 30 кілометрів від його позицій.
– А чого її на війну занесло?
– Чоловіка втратила на передку. Коли його призвали, двох дітей на матір лишила і теж поїхала. Була медиком. Як його поранили, відчула. Каже, в грудях запекло. Набрала, а телефон відключений. Давай побратимам дзвонити – ніхто трубку не бере.
– Не боїться брати вдову з двома дітьми?
– Його діти полюбили. Женя хоче йти в антикорупційне бюро детективом. Там 36 тисяч зарплата. Він в університеті вчився на правника. Але треба стажу хоча б три роки. А він одразу після магістратури в АТО поїхав.
До ятки з кавунами підходить чоловік у джинсовій куртці. У розрізаний навпіл кавун втикає нітратомір. Показники втричі вищі за норму. Продавчиня розводить руками:
– Не хочете, не беріть. Кавуни солодкі. Усі експертизи пройшли. Купляти можна, якщо не дітям і не вагітним.
– Мамка тепер на дві служби ходить. На сьому ранку біжить у російську церкву, після неї на 10:00 – в українську, – хлопець у сонцезахисних окулярах Ray-Ban продає тараньку, копченого вугра. За варені раки править 300 грн.
– А наш піп із Московського патріархату переходити боїться, – туристка у чорній туніці за вугра платить 220 грн. 1 кг такої риби коштує 700. – Думаю, йому платять, щоб не рипався і громаду стримував. Я підписи за перехід тиждень збирала. Все село підписалося. А потім стали викреслювати себе зі списку. Кажуть, матушка умовила.
– До 70 років людина створює, а потім – руйнує. Старість із добром не приходить. Волос сивіє, а дід дуріє. У 90-річних треба забирати право голосу. Чула, що Смєшко стане наступним прем'єром?
– Який Смєшко? Тимошенко спить і бачить себе в тому кріслі. Вже й плаття на осінь пошила.
– Ну ти вчора красотку підчепив. У паспорт дивився? Їй хоч є 18? – питає хлопець із сережкою у вусі. Курить із товаришами біля нічного клубу "Одісей" у Гряді.
– Якби він кожній у паспорт заглядав, лишився б незайманим, – каже товариш у футболці з прапором Італії. – Скількох ти за червень виграв? Не пацан, а компостер. Тепер як із дівчиною знайомлюся, питаю, чи не знає Толіка.
– Не те що Діма. Тисячу на одну фіфу виложив, а вона його навіть не поцілувала, – хлопці регочуть із кучерявого з фітнес-годинником на руці. – Провів додому і нарвався на її пацана. Чого ж ти раніше не сказала, що зайнята?
– Пам'ятаєш, як торік ми йому нєжданчик приготували, – рудий запиває шаурму безалкогольним пивом. – Взяли його Свєту на Світязь. Приїжджаємо, а він тут собі вже Любу знайшов. Свєта ту Любу – за коси. Дівчина так злякалася, що з ліжка гола у вікно вискочила. Забула, що на другому поверсі. Ввечері бачили її на танцях. Кульгала, але вже з іншим коктейлі пила.
3 
1
Коментарі