Ексклюзиви
Вівторок, 13 січня 2015 11:56

"Звільнили 16 тисяч працівників ДАІ. Жоден не подав позову до суду"
2

Ґіґа БОКЕРІЯ, 42 роки, грузинський політик. Народився в Тбілісі. Мати – шахістка, батько – архітектор. 1995-го закінчив історичний факультет Тбіліського державного університету. 2002-го – юридичний факультет Університету Лестера у Великій Британії.  Працював журналістом. Із 1996-го по 2004 рік – координатор програм із прав людини Інституту свободи. Потім, до 2008-го, – депутат парламенту від блоку ”Національний рух – демократи”. Керівник грузинської делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи. Від 2008-го по 2010-й працював першим заступником міністра закордонних справ. Далі – до 2013-го – секретар ради національної безпеки. Зараз – один із лідерів ”Єдиного національного руху” – партії колишнього президента Михаїла Саакашвілі. Дружина Тамара Черголеїшвілі – журналістка, директор телекомпанії ”Табула”. Виховують доньку
Поліцейський стоїть поблизу грузинського міністерства внутрішніх справ у Тбілісі 13 липня 2011 року. Тамтешня влада зобов’язалась провести прозорий судовий процес над трьома фотографами, яких звинуватили у шпигунстві на користь Росії. 7 липня 2011 року на лаві підсудних опинились Іраклі Ґеденідзе – особистий фотограф екс-президента Михаїла Саакашвілі. Також фотокор міністерства закордонних справ Георгій Абдаладзе та працівник Європейського прес-фотоагентства Зураб Куртсікідзе. Усі троє отримали умовні терміни

НАЙБІЛЬША ПОМИЛКА, ЯКОЇ МОЖЕ ПРИПУСТИТИСЯ ВЛАДА, – РОЗДУМУВАТИ НАД ПРОБЛЕМАМИ Й НЕ ДІЯТИ – КАЖЕ ҐІҐА БОКЕРІЯ, КОЛИШНІЙ СЕКРЕТАР РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ГРУЗІЇ

У чому основний рецепт успіху грузинських реформ?

– Ми зробили ментальну революцію. Політична воля вищого керівництва країни має поєднуватися з чітким баченням, куди йти і що робити. Бо сама по собі воля результатів не принесе. Одним з архітекторів реформ був покійний Каха Бендукідзе. Йому було дуже складно змінювати систему. Впродовж кількох місяців довелося скасувати сотні регуляцій. Але він розумів, навіщо це. Громадяни ж дали владі величезний мандат – розвернути країну, створити інститути, які служать інтересам людей.

Прикладом для нас був досвід реформування у балтійських країнах. Закон номер один – дерегуляція економіки та зменшення бюрократії. На першому етапі наша команда залишила за державою тільки фундаментальні функції. Прагнули, щоб відносини між громадянами й бюрократами були на зразок стосунків покупця з приватною фірмою. Після досягнення такої рівноваги можна поступово збільшувати масштаб регуляції. Але дуже лімітовано.

Із чого починали?

– Коли прийшли до влади, в генпрокуратурі не працював жоден телефон – відключили за несплату. В міністерстві національної безпеки не було жодного комп'ютера. І за такого бардака потрібно було робити кардинальні речі. Удесятеро коротити бюрократичний апарат. Автоматично довелося міняти всіх працівників, які звикли жити в корупції.

На початок реформ, 2003-го, зарплата полісмена становила 30 доларів. Бюджет Грузії – 600 мільйонів доларів (сьогодні – $9 млрд. – "Країна"). Але й він не виконувався. Поліція була на "самофінансуванні". Існувала навіть традиція, що шеф поліції офіційно не брав свої 40 доларів зарплати.

Після реформ рівень довіри до правоохоронних органів був удвічі вищий, ніж до членів уряду. І так має бути. Бо політики приходять і відходять. Але країна повинна мати чіткі установки: це твої державні інститути й вони працюють для тебе.

У чому суть концепції "розбитих вікон"?

– Це концепція нульової толерантності до криміналу. Не лише гнатися за вбивцями, а й крадіжку гаманця розглядати як великий злочин.

Організована злочинність процвітала. Бути "злодієм у законі" вважали великим життєвим успіхом. Ми прийняли "закон Ріко". За ним конфісковували незаконно набуте майно криміналітету й повертали його державі. Потім був закон про "злодіїв у законі". Визнаєш, що ти ним є – йдеш до в'язниці. Не визнаєш – тебе покарають свої. Багато з них сіли в тюрму. Їх звільнили після приходу до влади проросійського уряду. Ще більше кримінальних авторитетів повиїжджали з країни. Здебільшого до Росії. На жаль, дехто й до України перебрався.

А реформи в ДАІ? Як це, за один день звільнити 16 тисяч працівників?

– Звільнені втратили соціальний статус, можливість брати хабарі. Однак ніхто не подав позову до суду. Розуміли, що з ними вчинили справедливо – за корупцію. Впродовж наступних ­півтора-двох років вищі чини, які не вписувалися в нову систему, самі звільнилися. Радикальні реформи завжди викликатимуть спротив у частини суспільства. Цього годі уникнути. Важливо, аби критична маса людей у країні бачила, що є результат. Тоді влада отримає політичний мандат на продовження змін.

Як відбувалися реформи в освіті?

– Тут перші кроки були найболючіші. Вся освітня система була елітарно-корупційна. Представник вищого класу йшов до вузу по блату. Для решти були розцінки. Вступити на юридичний факультет коштувало 50 тисяч доларів. Перший крок у боротьбі з такою системою – запровадження єдиних вступних іспитів до вузів. Проводить їх окрема, незалежна від міністерства освіти, організація. Це викорінило корупцію при вступі. Опір еліт був шалений. Протест був ефективніший, ніж серед організованої злочинності. Адже нормальні люди не підтримували злочинців. А от звільнення професора, хоч і корумпованого, викликало різні розмови. Але після перших національних екзаменів усі побачили: корупції немає. Діти із сіл могли на рівні з дітьми мільйонерів, депутатів, міністрів вступити вчитися. Це був потужний сигнал – країна реально змінюється.

Чи вдалося би провести болісні реформи сьогодні?

– Було б складніше. Коли опускаєшся на повне дно – маєш можливість добре відштовхнутися. Шанс був у запиті від суспільства й повній розрусі в країні. На цих уламках мусили приймати дуже ризиковані рішення. От, приміром, техогляд автомобіля. Людина платила гроші й отримувала липову квитанцію. 80 відсотків тодішнього автопарку Грузії і, мабуть, 60 нинішнього, – машини, які не пройшли б техогляд. Але як сказати в бідній країні, що ти не можеш водити свою машину? Буде бунт. Або корупція. Вона сама знаходить собі дорогу. Корупція – демократичний інструмент. Дає можливість людям виживати, хоч і погано.

Вирішили ліквідувати техогляд. Бо за корупції він і так не регулює якість машин. Аварій на дорогах не побільшало. Основне – пам'ятати: якщо проґавити історичний момент для змін – країна піде на дно. Найбільша помилка влади – роздумувати над проблемами й не діяти.

Викорінити корупцію майже вдалося?

– За бюрократії частка корупції завжди зберігається. Це так зване обов'язкове зло. У Грузії її викорінили як звичний спосіб життя. Є суспільства, де корупція процвітає, а є, де засуджується. У Грузії поліція, наприклад, не бере хабарів. Та й люди відвикають давати їх. Не поспішають вирішувати все за допомогою грошей.

Ще один приклад боротьби з коруп­цією – Дім юстиції. В одній установі можна отримати всі необхідні документи. Це зай­має 5–10 хвилин. Черг немає. Нова влада примудрилася цю процедуру затягнути до 30 хвилин. І люди дуже незадоволені.

Яка судова система найефективніша в умовах наших країн?

– Суд присяжних. І в Грузії, і в Україні впродовж десятків років відбувалося відчуження громадян від влади. Участь у судовому процесі дозволяє людям зрозуміти, що це "ми", а не хтось чинить правосуддя. У нас цю систему запровадили 2011-го. Сьогодні суд присяжних розглядає лише справи про вбивство з обтяжливими обставинами.

Яких основних помилок припустилися грузинські реформатори?

– Революція, навіть мирна, – ненормальна річ. Природний розвиток подій – вибори. Однак революція відкриває величезне поле для дій. Команда Саакашвілі була політично дуже сильною. І концентрація влади в її руках на той момент була потрібна. Інакше реформи було б неможливо провести. Але за якийсь час концентрація влади стала для нас проблемою. Демократії потрібен баланс – як всередині системи, так і поза нею. Якщо інституційно слабка опозиція – це проблема. Потрібна здорова конкуренція, відчуття небезпеки, що можеш програти вибори. Коли цього немає, то влада розбещується. У нас була проблема балансу всередині команди. Дискусія втратила темп. Без опонентів влада стає менш ефективною. І суспільство це відчуває.

Україна зараз досягає дна. Чому наші лідери не відштовхуються від нього, перебуваючи вже дев'ять місяців при владі?

– Бо в Україні війна. Події на ­Майдані – історичний і дуже важливий фактор для всієї Європи. Особливо для Грузії. Українське суспільство може пишатися результатами своїх змагань. Але тепер на цьому фундаменті треба будувати нову державу. І діяти потрібно дуже швидко й за всіма основними напрямками. Думати на початку реформ, що хтось образиться, – рецепт провалу.

Буде складно. Адже "великий сусід" не зацікавлений у тому, щоб в України був бодай якийсь шанс на успіх. Бо це означатиме провал плану перегляду результатів холодної війни – мрії Кремля. Сьогодні у протистоянні Києва з Москвою вирішується доля вільної Європи.

Чи розуміють це на Заході?

– Захід пройшов через ілюзію, що можна товаришувати з Путіним. На сьогодні більшість позбулися її. Ті ж, хто досі говорить, що з Путіним можна "порішати" майбутнє України, – або наївні, або його союзники.

Україна переможе в протистоянні з Москвою?

– Зобов'язана. Є "вікна" можливостей, які можуть визначити долю поколінь. Сьогодні в України таке "вікно" відчинене.

Чи посилилися в Грузії проросійські настрої після приходу нової влади 2012-го?

– У Грузії складно бути відвертим прихильником Росії. Суспільство негативно ставиться до орієнтації на Москву. Головна позиція – прозахідна. Але російський вплив зміцнюється. Російський мільярдер Бідзіна Іванішвілі контролює владу з тіні. А його сутність і цінності – набір олігарха 1990-х. Це – великий виклик для демократії в Грузії. Успіх України допоможе нам остаточно вирватися з-під російського впливу.

Яким бачите майбутнє Грузії й України через 10 років?

– Сподіваюся, тоді й Україна, і Грузія будуть членами Євросоюзу й НАТО. Стануть країнами, де люди будуватимуть вільне майбутнє й надолужуватимуть втрачене впродовж 70 років життя в радянській в'язниці.

Зарплата поліцейського зросла в 13 разів

Внаслідок Революції троянд у листопаді 2003-го владу в Грузії втратив президент Едуард Шеварднадзе. Країну невдовзі очолив тоді 37-річний Міхаїл Саакашвілі, голова опозиційної партії "Єдиний національний рух".

За майже 10 років його правління – двічі обирався президентом, останній термін закінчився 17 листопада 2013-го – у країні здійснено радикальні реформи. Їхні автори стверджують, що рецепт "грузинського дива" такий: залізна політична воля керівництва держави, стрімка лібералізація, масштабна приватизація та знищення або мінімізація корупції і бюрократії.

2004 року в країні зникли санепідемстанція і пожежна інспекція. Чиновників скоротили в 20 разів.

Перелік ліцензованих видів діяльності скоротився з 906 до 92. Щоб максимально спростити процедуру реєстрації бізнесу й нерухомості, створили Національне агентство публічного реєстру. Кількість працівників – 600 осіб. Тоді як у колишній системі Бюро технічної інвентаризації працювали 2100. Зарплата нових чиновників зросла майже у 20 разів.

Уся інформація про земельні ділянки й нерухомість переведена в електронну форму, з нею можна ознайомитися через інтернет. Відкриття бізнесу займає один день.

16 січня 2004-го в Грузії оголосили війну хабарникам у держструктурах і "злодіям у законі". Очолила цю кампанію Ека Зґуладзе, нинішній заступник міністра внутрішніх справ України. За корупцію заарештували кількох міністрів і навіть шістьох членів пропрезидентської більшості в парламенті. Під час антикорупційної кампанії чиновників, бізнесменів і кримінал змушували повертати державі нечесно набуте. Ці гроші використовували для проведення реформ.

Влітку 2005 року відбулася тотальна чистка держапарату. ДАІ зникла за кілька годин. Нову поліцію сформували за три місяці. До неї набирали людей, які раніше не працювали в силових органах. Зар­плати – мінімум $400 проти колишніх $30. Запровадили нову форму й закупили авто Volkswagen Passat. Рівень довіри до поліції в Грузії збільшився до 82%.

Із 22 видів податків уряд залишив шість. Акт економічної свободи не дозволяє підвищувати чинні податки та запроваджувати нові без рішення референдуму. Також заборонено впроваджувати нові ліцензії і створювати контрольні органи.

Зараз ви читаєте новину «"Звільнили 16 тисяч працівників ДАІ. Жоден не подав позову до суду"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1175
Голосування Що будете робити у карантин вихідного дня?
  • Те саме, що завжди. Карантин - неефективний
  • Проведу час з користю вдома
  • Якщо все закрите - гулятиму на природі
  • Пообідаю у "Велюрі" Миколи Тищенка
  • Який такий карантин вихідного дня? Вперше чую
Переглянути